Несебър. Перлина болгарської Рів`єри.
Кілька тижнів тому я черговий раз побував у Болгарії. Всі мої поїздки в Болгарію - робочі, тому я прекрасно обізнаний з усіма чорноморськими курортами Болгарії, але цілісної подорожі по Болгарії я й досі не здійснив. Єдине історичне місто, в якому я бував неодноразово, і яке знаю практично як своє рідне - це старовинний Несебр. Звичайно, що це місто не є білою плямою для українських туристів, більше того, відразу біля нього розташований найбільший курорт Болгарії - Сонячний Берег (Слънчев Бряг болгарською). Однак багато хто в Болгарії ще не був, а ще більше людей не знають історії Несебра, тому я і вирішив написати статтю про це чудове місто.
Взагалі-то, з назвою міста є невелика плутанина. Болгарською місто називається - Несебър, а буква «ъ» в назві позначає звук, який вимовляється як щось середнє між буквами «а» і «и» (а в наголошених складах ще й як «о»). Тому в різних джерелах можна зустріти різне написання назви міста - Несебир, Несебар. Але так як цей звук є коротким і твердим, то він часто «ковтається» і видається, що болгарин говорить «Несебр». Я вживаю у тексті саме цю скорочену назву, а яка назва міста точніше передає болгарське звучання - кожен вирішує сам :)
Несебр з висоти пташиного польоту (фото з інтернету).
Несебр - одне з найдревніших міст усього Балканського півострова і Причорномор`я. Місто виникло приблизно 3 200 років тому, хоча ймовірно, що поселення на цьому місці існувало ще давніше. Історично доведено, що з часу свого виникнення місто ніколи не стояло пусткою, тут завжди існувало життя, а товщина культурних шарів тут коливається від 5 до 8 метрів. Саме місто Несебр складається з двох частин - старого міста, яке розташоване на півострові і нової частини, яка побудована у минулому столітті. Абсолютна більшість жителів міста (всього у Несебрі мешкає близько 11 тисяч чоловік, не рахуючи туристів) мешкає у новій частині, однак у своїй статті я пишу лише про Cтарий Несебр, адже у новому немає нічого цікавого (окрім крамничок і готелів).
Старий Несебр розташований на півострові, який з’єднується з материком вузьким перешийком довжиною 400 метрів, по якому проходить єдина дорога на материк. Сам півострів має довжину 850 і ширину 350 метрів (загальна площа 24 га), однак в давнину він був більший та мав площу приблизно 40 гектарів (найбільше території втратив у своїй південній частині).
Мапа-схема Старого Несебра (клікнути для збільшення).
Першими жителями півострова були фракійці, а найдревніші археологічні знахідки на території міста датуються XII-VII ст. до н. е. Були знайдені фрагменти керамічного посуду, а в акваторії північного порту - велика кількість фракійських кам`яних якорів, що підтверджує існування у фракійців розвинутого судноплавства. Також фракійці збудували першу захисну стіну навколо міста (з річкового каміння і глини), рештки якої можна побачити і сьогодні. Це найстаріша архітектурна пам`ятка міста, яка датується VIII-VII ст. до н.е.
Рештки укріплень фракійського (на задньому плані) і грецького (у риштуванні) періодів.
Та найголовніший слід в історії міста фракійці залишили, давши йому першу назву - Мелсамбрія. Якщо вірити Страбону - «брія» з фінікійської перекладається як «місто», а «Мелса» - ім’я міфічного засновника поселення. З часом назва міста трансформувалась у Месамбрія, а зображення Мелси можна побачити на монетах, які карбувались у IV-II ст. до н.е. і зараз зберігаються у місцевому музеї.
У VI ст. до н.е. в Месамбрії з’являються дорійські греки, вихідці з колоній Халкедон і Бізантій (знаходились на території сучасного Стамбулу), які невдовзі утворюють тут грецький поліс. Месамбрія швидко розвивалась, і незважаючи на те, що по сусідству вже існували дві колонії іонійських греків - Аполонія (Созополь) і Одесос (Варна), заснувала власну колонію - Навлохос (сучасний Обзор), починає карбувати власну монету (бронзову, срібну і навіть золоту), будує міцніші оборонні споруди (у IV-III ст. до н.е.) з кам`яних блоків, частина з яких також збереглась до нашого часу (як на суші, так і під водою). З того періоду до нас дійшло багато археологічних знахідок, а на території нового Несебру віднайдено цілий некрополь з великою кількістю надгробків з написами (їх можна побачити у музеї; пишність надгробків свідчить про багатство жителів Месамбрії).
Відомостей про елліністичний період міста існує мало. З фракійцями відносини були хорошими (зберігся напис-декрет в честь фракійського царя Садали, де місто дає йому ряд привілеїв і сплачує дань), а за часів Філіпа ІІ і Олександра Македонських місто залишалось незалежним, хоча і було під впливом Македонії. У III ст. до н.е. місто укладає кілька союзів з іншими грецькими містами проти кельтів, хоча згодом таки потрапляє під політичний вплив кельтської держави царя Кавара. В II ст. до н.е. відносини з сусіднім містом Аполонією погіршуються, флот Месамбрії атакує Аполонію, захоплює її колонію Ахтіало, де видобувалась сіль (сучасне Поморіє) і лише завдяки допомозі Істрії Аполонії вдалось відстояти незалежність.
Згодом місто занепадає і переходить під владу понтійського царя Мітрідата VI Евпатора. Після того, як Римська імперія розпочинає війну проти Мітрідата, воєначальник Марк Теренцій Варон Лукул бере приступом і спалює Аполонію. Це налякало жителів Месамбрії, і у 72/71 році до н.е. вони здались римлянам без бою. Остаточно римляни закріпились в Месамбрії після перемоги Октавіана Августа над Марком Антонієм в 31 році до н. е., проте в Римській імперії місто втрачає своє важливе значення і стає периферією (наприклад, карбування монет в місті майже припиняється). Лише після реформ Діоклетіана і Констянтина І, коли Месамбрія була включена в склад новоствореної провінції Хемімонт, значення міста знову починає зростати. Саме в цей період тут активно поширюється християнство (на Нікейському соборі 325 року був присутній «Петро, єпископ міста Месемврії»). Після розділення Римської імперії на Західну і Східну Месемврія (саме так вже називається місто) залишається у складі Східної (Візантії) і починає бурхливо розвиватись. V-VIII ст. н.е. можна вважати «золотим періодом» Месемврії, у місті було збудовано багато базилік, світських споруд, нові укріплення тощо.
У VII столітті околиці міста стали ареною боїв між Візантійською імперією Констянтина IV і болгарами під проводом хана Аспаруха, але коли у 681 році було створено Болгарське царство, Месемврія залишилась у складі Візантії, залишаючись прикордонним містом, базою для військових походів і митним пунктом. Завдяки цим факторам місто росло, збагачувалось і було ласим шматком для болгар. Незважаючи на постійні битви (як сухопутні, так і морські) коло Месемврії, місто залишалось під управлінням Візантії. Лише восени 812 року, коли болгарський хан Крум знищив військо імператора Никіфора, після тривалої облоги місто впало перед його військом (завдяки тому, що болгари навчились будувати таранну зброю). Візантійська імперія стала робити спроби відвоювати Месемврію, та це вдалось лиш у 864 році, коли болгарський цар Борис після поразки від візантійців передав їм місто. В 917 році після перемоги болгарського війська Симеона І над візантійцями біля річки Ахелой, болгари повертаються в Месемврію. У 968 році Болгарське царство було розбите об’єднаними військами візантійського імператора Никіфора Фоки і нашого князя Святослава. Після поразки болгари заручилися підтримкою Святослава і розпочали війну проти нового візантійського імператора Іоана І Цимісхія, але були знову розбиті. Святослав змушений був повертатись до Києва, а болгари втратили не лише Месемврію - а і більшу частину своєї держави разом зі столицею - містом Преслав.
З періоду раннього Середньовіччя в Несебрі збереглось достатньо пам`яток архітектури. Це і оборонні споруди, і кілька базилік (точніше, їх руїн), терми, рештки водопроводу.
У другій половині V ст. на Балканах відбувається кілька землетрусів, які призводять до сильного руйнування захисних споруд Месемврії. Тому у VI столітті за правління Юстиніана були збудовані нові захисні споруди, які підтримувались в хорошому стані до того часу, поки хан Крум не взяв приступом Месемврію і знищив частину стін. Лише коли Візантія повернула собі контроль над містом Василь І Македонянин відбудував захисні споруди (і добудував U-подібну вежу на західній фортечній стіні). Остання реновація стін відбулась у XIV ст. Після захоплення міста турками у 1453 році оборонні споруди перестали виконувати свою функцію.
Зараз збереглось близько 100 метрів оборонних стін, особливо добре їх видно біля західних воріт (які побудовані у V ст., огороджені двома п`ятигранними вежами, мають висоту 8 метрів). Стіни біля воріт закінчуються двома круглими вежами на березі моря, від яких в море заходили кінці стін (використовувались для захисту від морських нападів). Побудовані стіни традиційним для Візантії того часу способом - змішаною кладкою з цегли і каміння, а п’ятигранні вежі з великих оброблених каменів. У XI ст. західні ворота були зачинені, а в’їзд в місто здійснювався через південні ворота, де було добудовано кілька веж. Це було останнє значне будівництво оборонних споруд в Несебрі.
Західні в’їздні ворота з фрагментами стін і вежами.
U-подібна вежа (на передньому плані) і кругла вежа (раніше була на березі моря).
Рештки оборонних укріплень з південної сторони півострова. Зверху видно частину будинку капітана Павла (коричнево-білий будинок), побудованого у 1850 році заможним жителем міста. Цей будинок є, мабуть, найкрасивішим представником архітектури Несебра XIX століття.
Оборонні укріплення на південній частині півострова біля морського порту.
Відразу біля центральних воріт розташовані рештки базиліки V століття, яка побудована на місці давньогрецького храму Зевса Гіпердексіоса (ім’я якого святого носила базиліка - невідомо). Розміри базиліки не маленькі - довжина 32, ширина 20 метрів. У VI ст. базиліка була частково зруйнована варварами, потім кілька раз відновлювалась. Однак під час взяття міста ханом Крумом базиліка була зруйнована, і вже не відбудовувалась, а згодом на її місці виник некрополь.
Рештки базиліки V ст. Вид з півдня.
Терми в Месемврії побудовані у VI ст. за часів правління імператора Юстиніана І (527-565). Це доведено завдяки цеглинам з відбитком, на якому написано ім’я імператора. Терми (зараз досліджено 2/3 їх площі, 700 м²) - це одна з небагатьох світських пам’яток архітектури того періоду на території Болгарії. Зараз розкрито три теплі приміщення, два приміщення з басейнами (фрігідаріуми), центральний зал і аподітеріум (роздягальня). Решта приміщень терм знаходиться під сусідніми будівлями (наприклад - префурніум, де нагрівалась вода). Стіни терм збудовані мішано - пояс кладок з цегли, пояс з каменю, максимальна висота стін - 3 метри. Стіни були облицьовані мармуром, а між ним і кладкою з цегли/каменю в теплих приміщеннях були влаштовані глиняні трубки (тубуси), по яких циркулювало нагріте повітря. Підлога в термах була з каміння та мармуру і в деяких приміщеннях обігрівалась. Центральний зал терм був зміцнений чотирма колонами висотою 7 метрів і мав розміри 16х16 метрів, тут влаштовувались застілля і урочисті прийоми. Терми функціонували до кінця VIII ст., коли вони згоріли (цьому свідчення - шар попелу і сажі, який був знайдений під час розкопок). Є історичні відомості, що в 680 році в цих термах лікувався від подагри імператор Костянтин IV Погонат. Терми постачались водою з водогону, який був побудований орієнтовно у V-VI ст. Наявність слідів водогону у новій частині міста свідчить, що його початок був десь в районі села Ахелой, що за кілька кілометрів від Несебру. Найкраще рештки водогону збереглись в старому місті біля школи, там можна побачити резервуар для води і кілька колодязів. Водогін був зроблений з глиняних труб, прокладених в підземних коридорах висотою 1.6, шириною 0.6 метри на глибині 5-7 метрів до сучасного рівня міста.
Руїни візантійських терм.
У самому центрі старого Несебра розташовані руїни базиліки св. Софії, центральної базиліки міста впродовж кількох століть і головного храму місцевого єпископа/архієпископа. Ця базиліка є однією з візитівок міста і часто зображається на сувенірній продукції, ще її називають - «Стара Метрополія». Коли вона була збудована - точно невідомо, але приблизно час її будівництва датують V-VI ст. Базиліка збудована на місці античної Агори, її максимальний розмір - 25х20 метрів. Приміщення споруди неодноразово добудовувалось і перебудовувалось (востаннє приблизно у IX ст.). Стіни збудовані в типовій тогочасній манері - кілька шарів кладки з цегли і шари кладки з каміння. Будівля складається з трьох нефів (центрального ширшого і двох по боках) з однією напівкруглою всередині абсидою. Спочатку нефи між собою відділялись колонами, однак під час однієї з перебудов вони були замінені масивними цегляними стовпами, зв’язаними між собою двоповерховими аркадами. Церква діяла аж до XIV ст., а потім використовувалась як місце поховань знатних громадян, наприклад тут у 1441 році була похована принцеса Матаіса Кантакузіна-Палеологіна.
Базиліка св. Софії («Стара Метрополія»).
У північно-східній частині Несебра розташована ще одна базиліка, Св. Богоматері Єлеуса, яка збудована у першій половині VI ст. неподалік від берега моря. Церква була діючою протягом всього Середньовіччя. У історичних документах XIV ст. вона фігурує як частина монастирського комплексу, а у 1342 році цій церкві було подаровано ікону св. Богородиці Єлеуса, яка збереглась і до сьогодні. Сама базиліка складалась з трьох нефів з нартексом (притвор) і атріумом (внутрішнім двориком). Її довжина - 28, а ширина - 18 метрів, стіни зроблені з мішаної кладки (цегла і камінь). Кілька разів перебудовувалась. Згодом північний неф пішов під воду, і зараз частково реконструйований.
Руїни базиліки Св. Богоматері Єлеуса. На першому фото на задньому плані - вітряний млин XIX століття.
Ще одні незначні руїни стародавньої базиліки знаходяться в західній частині міста, у дворі місцевої школи. Це базиліка св. Апостолів, знайдена під час археологічних розкопок 1964 року і датується другою половиною V ст. Зараз від неї залишились рештки фундаменту, за якими видно, що це була досить велика тринефна одноабсидна базиліка. Під час османського панування на цьому місті існувала мечеть, останки якої були знищені в тому ж таки 1964 році.
Протягом майже двохсот років Месемврія була стоянкою візантійського чорноморського флоту, великим торговим, церковним (з 1140 року і митрополичим) центром і військовою базою, з якої розпочинались походи проти повсталих болгар, однак вони не увінчались успіхом і у 1201 році Месемврія переходить під владу болгар, і перебуває у складі Болгарського царства до 1263 року.
14 червня 1257 року місто захоплюють і грабують венеціанці. Ця подія підкосила болгар і в 1263 році управитель міста царевич Міцо Асен здав місто Візантійській імперії, а сам втік в Константинополь. В складі Візантії місто перебуває до 1304 року, коли болгарський цар Тодор Светослав повернув контроль над причорноморськими містами. В той період місто стає ще і важливим центром торгівлі з Генуєю і Венецією, італійці постійно відвідують місто. У 1330 році місто захоплює Андронік ІІІ Палеолог, але майже відразу його війська були розбиті болгарським царем Іваном Александром (1331-1371). Період правління цього царя став «золотим періодом» в житті міста (незважаючи на поодинокі напади на місто - у 1351 році місто було пограбовано флотом генуезького адмірала Паганіно Доріа, а в 1364 році візантійський імператор Іоанн V Палеолог безуспішно пробував взяти місто облогою), тоді було побудовано ряд церков в місті (його називали - «містом 40 церков»), Несебр знову перетворився на головний економічний і релігійний центр на чорноморському узбережжі Болгарії.
У 1366 році, коли імператор Іоанн V, повертаючись з Угорщини, був затриманий болгарами у місті Відін, граф Амедей VI Савойський, двоюрідний брат імператора, захопив кілька болгарських причорноморських міст в тому числі і Несебр. Згідно болгарсько-візантійського договору, місто поверталось у склад Візантії, а на жителів було накладено важку данину. Рівно через тридцять років Несебр захоплюють нові його завойовники - турки, які контролюють місто до 1403 року, коли султан Сулейман Челебі повертає його візантійцям. Але вже у 1410-11 роках інший султан, Муса, знову захоплює Несебр (тоді коли кілька султанів боролись за владу, і єдиного правителя османів не існувало), а в 1413 році місто підпадає під владу Мехмеда І, який нарешті об`єднав всю Османську імперію і знищив інших претендентів на престол. Так як візантійський імператор був його союзником, то Мехмед повертає місто Візантії (яка на той час вже була змушена платити османам данину). В Несебр переселяється багато представників імператорської сім`ї, а саме місто передається у владу деспотам (у Візантії це було щось на кшталт вассала), які часто ворогували з імператором і претендували на престол. В 1439 році була укладена Флоренційська унія про об`єднання католицької і православної церков (для імператора Іоанна VIІІ це був останній шанс врятувати Візантійську імперію). Після унії католицькі країни у 1444 році надіслали на допомогу Візантії військо, яке очолив польський король Владислав ІІІ. Це військо зазнало нищівної поразки під Варною, Владислав загинув (у Болгарії його називають Владислав Варненчик), і ця подія фактично означала смерть Візантійської імперії. У 1453 році османи розпочали військові дії проти Візантії, і в березні того ж року Месемврія була захоплена, а невдовзі після облоги впав і Константинополь. Так закінчилось більш ніж тисячолітнє панування християнства (візантійців і болгар) у Месемврії.
З періоду пізнього Середньовіччя до нас дійшло багато пам’яток архітектури, хоча усі із них є релігійного характеру. Розпочнемо з церкви св. Івана Хрестителя. Час її побудови датують X ст. Церква невеликих розмірів (довжина 12, а ширина - 10 метрів), має квадратну форму, а одна зі стін утворює вівтар з трьох напівкруглих абсид. Чотири масивних стовпи в церкві підтримують купол у формі циліндра. Нартекс відсутній, у церкву є аж чотири входи (три з яких з західної сторони) і кілька маленьких вузьких вікон. Змурована церква з суміші ламаного каміння та цегли, а підлога викладена візантійським мармуром.
Церква св. Івана Хрестителя.
У південній частині міста, неподалік від порту, знаходиться церква св. Стефана, побудована орієнтовно в першій половині XI століття. Спочатку церква була освячена на честь св. Богоматері Живоносне джерело, але у 1855 році переосвячена на честь св. Стефана. Також церкву називають ще «Новою метрополією», так як вона виконувала цю функцію, після того як «стара», базиліка св. Софії була занедбана. Церква збудована з цегли і оброблених кам`яних блоків, тринефна, східна її частина закінчується трьома напівкруглими абсидами. Церква багато оформлена як зовні, так і всередині, де збереглось багато фресок, намальованих переважно наприкінці XVI-XVIII ст. У нартексі церкви знаходиться кілька могил митрополитів, похованих там переважно в позаминулому столітті. До 1911 року в церкві регулярно відбувались богослужіння, згодом вона була реставрована і в 1964 році включена в список пам’яток національного значення. Зараз вхід в церкву платний.
Церква св. Стефана («Нова Метрополія»).
По сусідству розташована церква св. Івана Алітургетоса, яка знаходиться на крутому березі і тому видна здалеку. Побудована вона приблизно в середині XIV ст., але, за легендою, залишилась непосвяченою, тому і носить таку назву («алітургетос» - непосвячений). Це хрестовокупольна церква з трьохабсидним вівтарем, квадратним наосом и просторим нартексом, збудована класично - з рядів цегли і рядів вапнякових блоків пошарово і прикрашена великою кількістю декоративних елементів і барельєфів (у цьому плані цій церкві немає рівних у Несебрі). Шкода лише, що в 1913 році вона сильно постраждала від землетрусу, обвалився купол, колони всередині церкви і значна частина стін (зараз вони реконструйовані).
Церква св. Івана Алітургетоса.
На центральній вулиці старого міста у теперішньому його центрі стоїть церква Христа Пантократора, яка теж є одним з символів міста. Побудована вона у XIV ст. і вирізняється своєю пишністю. Це хрестовокупольна, тринефна, трьохабсидна церква з нартексом, побудована в техніці змішаної кладки з цегли і блоків з вапняку з товщиною стін понад один метр. Довжина церкви - 16, ширина - 7 метрів. Окрім восьмикутного купола з великими вікнами над нартексом була надбудована ще невелика вежа-дзвіниця, зараз частково зруйнована. Фасад церкви оформлений багато, особливо виділяється фриз зі свастики, який не має аналогів на церквах цього періоду в Болгарії. Вхід у цю церкву платний.
Церква Христа Пантократора.
Центральний майдан старої частини міста.
За кількадесят метрів на схід від церкви Христа Пантократора знаходяться рештки церкви св. Климента, які зараз вбудовані в перший поверх громадської будівлі. Від церкви збереглись фактично лише центральна абсида, яка збудована з ламаного річкового каменю. Церква датується приблизно XI ст. В абсиді збереглись ряд фресок епохи пізнього Середньовіччя.
Вулиця Месамбрія. Справа, під арками будівлі, шматок стіни церкви св. Климента.
Біля руїн «Старої метрополії» знаходяться рештки ще однієї церкви пізнішого періоду, яку приблизно датують XII століттям. Це була хрестовокупольна, тринефна, трьохабсидна церква, від якої зараз зберігся лише фундамент з рештками стін. Ім’я якого святого носила церква - невідомо.
Решки церкви XII ст., яка знаходиться біля «Старої Метрополії».
Неподалік розташована церква св. Параскеви. Це однонефна, одноабсидна церква з нартексом, побудована різними типами кладок з різних матеріалів орієнтовно у першій половині XIV ст. Зверху була побудована ще і дзвіниця, але вона не збереглась. Діяла церква до XX століття.
Церква св. Параскеви.
По сусідству є ще одна церква - Св. Архангелів Михаїла і Гавриїла, хрестовокупольна, одноабсидна, тринефна будівля з нартексом, змурована змішаною технікою з цегли і невеликих вапнякових блоків. Довжина її 14, а ширина понад 5 метрів. Побудована вона орієнтовно тоді ж, коли і церква св. Параскеви. Збережена церква не дуже добре - знищена дзвіниця і купол.
Церква Св. Архангела Михаїла і Гавриїла. Фото 2011 року (зараз вона реставрується, і вся покрита риштуванням).
Якщо рухатись від «Старої метрополії» вулицею на схід можна помітити невеликі руїни церкви св. Богоматері Влахернської. Від церкви залишились частини двох абсид і шматок стіни, який зараз виконує роль стіни житлового будинку. Очевидно, що це була невелика (можливо навіть приватна) церква, збудована десь у XVIII-XIV ст.
Ще далі на схід розташована церква св. Тодора, збудована у XIII ст., яка була діючою аж до минулого століття. Це маленька (довжина 9 і ширина 4 метри) однонефна і одноабсидна церква з нартексом. У церкві зберігся дерев’яний іконостас XVIII ст.
Церква св. Тодора. Дах і південна стіна з вапняку, які чудово видно на фото - добудовані вже під час османського панування.
Про історію Несебра у XV-XVIII ст. відомо мало. Під час панування османів місто втрачає своє важливе значення і знову перетворюється на периферію. З тих часів зберігся документ - «Закон про порт Місіврі і про ринковий податок» (Місіврі - турецька назва міста). У цьому документі детально регламентуються питання торгівлі, а також з нього можна дізнатись, що тоді в місті було два ринки і що християни платили подвійні податки в порівнянні з мусульманами. Тоді ж історія Несебру стає трохи пов’язаною із Україною - у другій половині XVI ст. місто належить до володінь знаменитої Роксолани, дружини Сулеймана І Пишного, українки за походженням, яка з міста отримувала дохід у власну казну, а у 1611 і 1623 роках на місто нападали запорозькі козаки.
У XVII-XVIII ст. жителі Османської імперії отримали більше релігійних вольностей і знову стали будувати і реставрувати церкви, малювати ікони. З того часу збереглось кілька світських споруд, але основна забудова міста - це будинки, які були побудовані під час так званого Болгарського національного відродження (кінець XVIII-XIX ст.). Приблизно 80 з таких будинків збереглись донині і вони надають Несебру той неповторний шарм, яким славиться це містечко.
Турецький хамам (баня). XVII-XVIII ст.
Чешма (фонтанчик з питною водою). 1794 рік.
Типовий будинок XIX ст.
Вуличка у західній частині Старого Несебра.
Єдина дорога, яка сполучає півострів з материком і вітряк, побудований у XIX столітті. Ще один з символів міста.
З двох релігійних архітектурних пам`яток османського періоду, які збереглись до сьогодні варто відмітити церкву св. Спаса, однонефну, одноабсидну псевдобазиліку (розміри - довжина 12, ширина - 6 метрів), муровану з каменю. Церква побудована і розписана у 1609 році, і цінна вона перш за все саме цими розписами, які кількадесят років тому були реставровані.
Церква св. Спаса.
Інша церковна споруда османського періоду - це діюча церква Успіння Богородиці, висока дзвіниця якої помітна здалеку. Церква почала будуватись у 1856 році і була освячена аж у 1894 році, вже коли Несебр входив до складу новоствореної Болгарії. За своїм архітектурним планом храм є тринефною псевдобазилікою з однією абсидою і нартексом, з дзвіницею над ним.
Церква Успіння Богородиці (сфотографувати її так, щоб вона красиво увійшла в кадр практично неможливо).
Під час російсько-турецької війни (1828-1829 р.) 10.06.1829 року російські війська взяли штурмом місто, і російський полковник Енхольм у своїх замітках пише, що у місті тоді проживало 850 грецьких і 15 турецьких сімей. 8 березня 1878 року, у заключній фазі російської-турецької війни 1877-1978 років Несебр був знову взятий російськими військами. За умовами Берлінського мирного договору 1878 року Несебр увійшов до складу Східної Румелії, яка отримує автономію у складі Османської імперії, але вже 6 вересня 1885 року Східна Румелія входить до складу Королівства Болгарія. З того часу і донині місто належить Болгарії. Тоді ж відбувається перепис населення, за яким у місті живе 1761 людина, з яких 1624 грека, 70 болгар і 67 турків. Під час Балканських воєн і І світової війни у місті різко збільшується кількість болгар-біженців з Вардарської Македонії і Егейської Фракії, які поселяються поза півостровом, у новій частині міста, де влада виділяє їм землю. Натомість греки починають переселятися до Греції, а в 1926 році між урядами двох країн був укладений договір про обмін населенням і 90 грецьких сімей переселяються в Грецію, де засновують село Неа Месемврія. У 1934 році Месемврії було повернуто болгарську назву Несебр. Після ІІ світової місто перетворюється на культурний і туристичний центр, у 1956 році оголошено містом-музеєм, а 9 грудня 1983 року на VII сесії Комітету світової спадщини Несебр був включений у список Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
При вході на територію старого міста справа розташована будівля археологічного музею, де можна побачити багато цікавих експонатів. Вхід туди коштує 6 лева. Також можна взяти комплексний квиток, з можливістю відвідати ще й кілька церков і етнографічний музей, але виявилось, що етнографічний музей чомусь закритий, а церкви і фрески мене не надто цікавили, тому ми обмежились лише археологічним музеєм.
Археологічний музей.
Нині Несебр є вже не стільки архітектурним музеєм під відкритим небом, як центром викачування грошей з туристів :) У старому місті безліч крамничок, переважно з сувенірами, велика кількість кафе і ресторанчиків тощо. Однак і ціни тут вищі, ніж на Сонячному Березі, чи навіть у новому місті. Для прикладу - баночка з традиційними приправами у сувенірних крамничках коштує тут 3,5-4 лева, а абсолютно така ж баночка в супермаркеті «Младост» на Сонячному Березі - 2,8 лева. Це стосується і інших сувенірів, починаючи з магнітів, тарілок і інших дрібниць і закінчуючи косметикою. Тому купляти сувеніри раджу деінде (хіба вам трапиться щось дуже ексклюзивне), зазвичай найдешевше їх можна придбати у новому місті, хоча адекватні ціни можна знайти і на Сонячному Березі десь подалі від центру і набережної.
Щодо кафе і ресторанчиків, то "зазивали" з них переслідують вас чи не на кожному кроці. При тому, вони добре знають кон’юктуру ринку, деякі вигукували «Слава Україні» (дивно, як ще я не чув «Путін - Хуйло» :) ). Деякі з цих «рекламних агентів» дають листівки з рекламою свого закладу, на яких написана вартість найпопулярніших страв. Так ми змогли вибрати дешевий ресторан, який має назву Св. Николай (St. Nikola) і розташований біля північного порту, над автобусною стоянкою (вул. Крайбрежна, 2). Ціни тут помірні, як для курорту (наприклад, шопський салат - 3 лева, свіжі (або паніровані) мідії - 6-7 лева). Порції в Болгарії дуже великі, тому набирати кілька страв з розрахунку на одну людину не рекомендую, хіба ви дійсно любите попоїсти.
Безумовно, будь-який турист, який відпочиває на курортах Сонячний Берег, Несебр, Св. Влас, Равда тощо, не може не відвідати Старого Несебра, адже це перлина не лише Чорноморського побережжя Болгарії, а й усього Причорномор’я. Місто, яке доступне практично кожному українцю.