Що таке сюрстрьомінг і з чим його їсти.Враження від дегустації екстремального шведського делікатесу.
Влітку минулого року мої батьки вирішили здійснити автомобільну поїздку Европою, щоб відвідати наших родичів і друзів, які мешкають в різних европейських країнах. В їхніх планах було відвідати скандинавські країни, зокрема Швецію. Тож, коли батьки запитали, який сувенір мені привезти звідти, відповідь була одна - «сюрстрьомінг».
Сюрстрьомінг (Surströmming). В перекладі зі шведської назва означає «кислий оселедець». Це дійсно - консервований квашений оселедець.
Згідно історичної легенди, в XVI столітті під час війни Швеції з Ганзейським Союзом у Швецькому Королівстві бракувало солі, і при солінні риби доводилось додавати меншу її кількість. Таким чином риба не засолилась, а забродила. Викидати таку велику кількість риби було шкода, її спробували їсти, та виявили, що на смак вона досить непогана, має кислуватий присмак. Сіль в Швеції була недешевою, тож жителі Високого берега (західного узбережжя Ботнічної затоки, яке знаходиться в північній Швеції) призвичаїлись робити таку рибу і вживати її в їжу. В XVII столітті, під час Тридцятилітньої війни, сюрстрьомінг вже був присутній у раціоні шведських солдатів, хоча жителі з інших країн і регіонів Швеції, які служили у шведському війську, відмовлялись їсти цю рибу. Завдяки винаходу процесу консервування, у XIX столітті сюрстрьомінг став продаватись у крамницях, і набув популярності серед гурманів не лише Високого берега, а й інших, південніших регіонів Швеції. З 1940-х і до 1998 року діяв королівський указ, згідно якому сюрстрьомінг мав право продаватись у магазинах не раніше третього четверга серпня. Але цей указ був скасований (якби він діяв і досі, мені навряд чи змогли привезти баночку делікатесу у подарунок, адже батьки побували у Швеції в липні). Деякі авіакомпанії навіть заборонили перевезення сюрстрьомінга, побоюючись, що під дією тиску, банка може просто вибухнути. Та виробники цього делікатесу запевняють, що це дурний міф. Також, у північній Швеції, в селищі Шепсмальн неподілік від міста Йорнскьолдсвік існує музей сюрстрьомінга, який був відкритий у 2005 році (сайт музею - http://www.fiskevistet.se/).
Технологія приготування риби порівняно нескладна. ЇЇ ловлять у квітні або травні, коли оселедець якраз готується до нересту. Рибу кладуть у міцний розсіл на добу (він допомагає витянути з риби кров), тоді рибу патрошать, видаляють голови і кладуть у відкриті посудини зі слабким сольовим розчином, причому температура повітря повинна бути 15-20°С. Риба починає бродити, і під час цього процесу проходить ферментація риби, і утворюються різні кислоти, а також сірководень (тому зрозуміло, що риба має різкий специфічний запах). Потім рибу кладуть у консервні банки (це зазвичай відбувається у липні), і далі оселедець бродить уже всередині цих банок.
Отже, начитавшись в інтернеті інформації про сюрстрьомінг, я з нетерпінням чекав на цей сувенір. Та виявилось, що дістати його не так і легко навіть в Швеції! Мої батьки обійшли декілька магазинів у Стокгольмі у пошуках хоча б однієї консервочки, але все даремно. Лише у великому супермаркеті на окраїні міста їм вдалось таки віднайти цей делікатес. До того ж сюрстрьомінг продавався не у відділі рибних консервів, а на стелажі з різними специфічними продуктами. Коли вони стояли біля каси з консервою, шведи в черзі стали посміхатись, затуляти носи і казати «no», показуючи на банку. Жест красномовно свідчив про «аромат», який очікує на кожного, хто відкриє баночку з сюрстрьомінгом. Тоді мама сказала, що це «present from Sweden», і місцеві жителі з розумінням стали кивати головою.
І ось - батьки вже вдома, а майже півкілограмова банка з сюрстрьомінгом стоїть у моєму холодильнику. Час спробувати шведський кулінарний делікатес!
Така півкілограмова банка з сюрстрьомінгом коштувала 54 шведських крони, тобто шість з половиною доларів (1 крона = 12 американських центів). «Oskars» - одна з найвідоміших фірм, які промислово виготовляють шведський делікатес.
Взагалі, рекомендується відкривати банку з сюрстрьомінгом під водою, так як вміст банки знаходиться під тиском і дуже прагне вирватись назовні :) Від себе додам - бажано відкривати банку на свіжому повітрі, бо запах вдома на кухні буде важко вивести.
Я так і зробив - на дворі коло будинку став відкривати консерву, але під воду її не опускав, відкривав на столі. Все було так як і описано - після пробиття в банці дірки, частина «соку» випорснулась на мої руки, і відразу почувся його запах...це щось неймовірне. Описати словами його практично неможливо. Уявіть собі рибний ряд на ринку, і що вся риба там раптово протухла - то більш-менш будете мати приблизне уявлення про нього. Різкий сірководневий запах сюрстрьомінга такий сильний, що навіть коли я поклав відкриту банку в герметично закриту посудину і залишив її в погребі, то запах було відчутно одразу, як тільки заходиш до нього. Після відкриття консерви, до мене стали злітатись всі мухи, які були навколо в радіусі півсотні метрів. Запах також дуже сподобався моєму псу, який став крутитись поряд.
Відкрита банка. Запах просто вбивчий, точно описати його неможливо!
Сюрстрьомінг можна їсти і прямо з банки без гарніру, але краще накрити невеличкий стіл, і тоді вже приступити до його дегустації. Шведи їдять сюрстрьомінг з вареною картоплею, сирою цибулею, пшеничними хлібцями (або чорним хлібом) тощо, і запивають пивом, шнапсом або «svagdricka» (слабоалкогольний напій, подібний до нашого квасу). Пишуть, що є оригінали, які їдять цю рибу з брусницею і запивають молоком, але я не ризикнув спробувати такий варіант, тому обмежився сюрстрьомінгом з пшеничними хлібцями, помідорами і пивом.
Сюрстрьомінг з датським пивом. Шведське вже випили :)
Спробувати продегустувати разом зі мною цю рибку наважився лише мій батько (ну і кохана Віка з`їла шматочок). Варто пам`ятати головне правило при куштуванні сюрстрьомінгу: коли його їси - старайся не вдихати повітря, бо запах перебиває абсолютно весь смак! Взагалі-то, ідеально цю рибку їсти тим, в кого взагалі відсутні нюхові рецептори :)
На смак сюрстрьомінг виявився не таким вже і поганим, по суті, це є м`який за консистенцією, трошки кислуватий і солоний (навіть я б сказав би - дуже солоний, що для мене було дивно, адже за технологію там має бути недостатньо солі) оселедець. Я добросовісно з`їв три рибини за раз, але на більше мене не вистачило. Загалом сюрстрьомінг мені не дуже сподобався, і головною причиною того був навіть не стільки нестерпний запах, а його солоність, без гарніру такої риби багато не з`їси. Але коли його їсти з гарніром - то смак доволі нічого. Як варіант - можливо я просто не вмію правильно його куштувати. Думаю, найкраще - з`їздити в Швецію і спробувати сюрстрьомінг там :)
Згодом я ще потроху їв її, але всю банку не зумів доїсти (вважаю, що сюрстрьомінг треба купувати в менших, 250-грамових консервах), і десь мінімум третину банки змушений був викинути, бо боявся, що постоявши відкритою - вона зіпсувалася б (стояла відкритою вона у мене в погребі з місяць). Правда, зараз жалкую, що те зробив, думаю, цій рибі вже точно нічого б не зробилось, якби постояла б там незакритою ще деякий час. Адже по суті - вона і так є зіпсованою :))
Висновок: сюрстрьомінг - це таки їжа не для всіх. Головна причина - запах. Після куштування рибки вам гарантовано треба буде почистити зуби, довго мити руки миючими засобами, вимити голову (бо волосся добре вбирає різні запахи), ретельно вимити посуд. У великій компанії сюрстрьомінг ніколи не подають, хіба ця компанія зібралась якраз для його дегустування.
Але любителі цієї страви є, в інтернеті зустрічав дописи шведів, які стверджували що вони їдять сюрстрьомінг щотижня, а то і частіше. У будь-якому разі - спробувати surströmming повинен кожний любитель «екстремальної» кухні, і взагалі - я вважаю, що цю рибу варто спробувати кожному, хто прагне нових вражень :)
Сюрстрьомінг (Surströmming). В перекладі зі шведської назва означає «кислий оселедець». Це дійсно - консервований квашений оселедець.
Згідно історичної легенди, в XVI столітті під час війни Швеції з Ганзейським Союзом у Швецькому Королівстві бракувало солі, і при солінні риби доводилось додавати меншу її кількість. Таким чином риба не засолилась, а забродила. Викидати таку велику кількість риби було шкода, її спробували їсти, та виявили, що на смак вона досить непогана, має кислуватий присмак. Сіль в Швеції була недешевою, тож жителі Високого берега (західного узбережжя Ботнічної затоки, яке знаходиться в північній Швеції) призвичаїлись робити таку рибу і вживати її в їжу. В XVII столітті, під час Тридцятилітньої війни, сюрстрьомінг вже був присутній у раціоні шведських солдатів, хоча жителі з інших країн і регіонів Швеції, які служили у шведському війську, відмовлялись їсти цю рибу. Завдяки винаходу процесу консервування, у XIX столітті сюрстрьомінг став продаватись у крамницях, і набув популярності серед гурманів не лише Високого берега, а й інших, південніших регіонів Швеції. З 1940-х і до 1998 року діяв королівський указ, згідно якому сюрстрьомінг мав право продаватись у магазинах не раніше третього четверга серпня. Але цей указ був скасований (якби він діяв і досі, мені навряд чи змогли привезти баночку делікатесу у подарунок, адже батьки побували у Швеції в липні). Деякі авіакомпанії навіть заборонили перевезення сюрстрьомінга, побоюючись, що під дією тиску, банка може просто вибухнути. Та виробники цього делікатесу запевняють, що це дурний міф. Також, у північній Швеції, в селищі Шепсмальн неподілік від міста Йорнскьолдсвік існує музей сюрстрьомінга, який був відкритий у 2005 році (сайт музею - http://www.fiskevistet.se/).
Технологія приготування риби порівняно нескладна. ЇЇ ловлять у квітні або травні, коли оселедець якраз готується до нересту. Рибу кладуть у міцний розсіл на добу (він допомагає витянути з риби кров), тоді рибу патрошать, видаляють голови і кладуть у відкриті посудини зі слабким сольовим розчином, причому температура повітря повинна бути 15-20°С. Риба починає бродити, і під час цього процесу проходить ферментація риби, і утворюються різні кислоти, а також сірководень (тому зрозуміло, що риба має різкий специфічний запах). Потім рибу кладуть у консервні банки (це зазвичай відбувається у липні), і далі оселедець бродить уже всередині цих банок.
Отже, начитавшись в інтернеті інформації про сюрстрьомінг, я з нетерпінням чекав на цей сувенір. Та виявилось, що дістати його не так і легко навіть в Швеції! Мої батьки обійшли декілька магазинів у Стокгольмі у пошуках хоча б однієї консервочки, але все даремно. Лише у великому супермаркеті на окраїні міста їм вдалось таки віднайти цей делікатес. До того ж сюрстрьомінг продавався не у відділі рибних консервів, а на стелажі з різними специфічними продуктами. Коли вони стояли біля каси з консервою, шведи в черзі стали посміхатись, затуляти носи і казати «no», показуючи на банку. Жест красномовно свідчив про «аромат», який очікує на кожного, хто відкриє баночку з сюрстрьомінгом. Тоді мама сказала, що це «present from Sweden», і місцеві жителі з розумінням стали кивати головою.
І ось - батьки вже вдома, а майже півкілограмова банка з сюрстрьомінгом стоїть у моєму холодильнику. Час спробувати шведський кулінарний делікатес!
Така півкілограмова банка з сюрстрьомінгом коштувала 54 шведських крони, тобто шість з половиною доларів (1 крона = 12 американських центів). «Oskars» - одна з найвідоміших фірм, які промислово виготовляють шведський делікатес.
Взагалі, рекомендується відкривати банку з сюрстрьомінгом під водою, так як вміст банки знаходиться під тиском і дуже прагне вирватись назовні :) Від себе додам - бажано відкривати банку на свіжому повітрі, бо запах вдома на кухні буде важко вивести.
Я так і зробив - на дворі коло будинку став відкривати консерву, але під воду її не опускав, відкривав на столі. Все було так як і описано - після пробиття в банці дірки, частина «соку» випорснулась на мої руки, і відразу почувся його запах...це щось неймовірне. Описати словами його практично неможливо. Уявіть собі рибний ряд на ринку, і що вся риба там раптово протухла - то більш-менш будете мати приблизне уявлення про нього. Різкий сірководневий запах сюрстрьомінга такий сильний, що навіть коли я поклав відкриту банку в герметично закриту посудину і залишив її в погребі, то запах було відчутно одразу, як тільки заходиш до нього. Після відкриття консерви, до мене стали злітатись всі мухи, які були навколо в радіусі півсотні метрів. Запах також дуже сподобався моєму псу, який став крутитись поряд.
Відкрита банка. Запах просто вбивчий, точно описати його неможливо!
Сюрстрьомінг можна їсти і прямо з банки без гарніру, але краще накрити невеличкий стіл, і тоді вже приступити до його дегустації. Шведи їдять сюрстрьомінг з вареною картоплею, сирою цибулею, пшеничними хлібцями (або чорним хлібом) тощо, і запивають пивом, шнапсом або «svagdricka» (слабоалкогольний напій, подібний до нашого квасу). Пишуть, що є оригінали, які їдять цю рибу з брусницею і запивають молоком, але я не ризикнув спробувати такий варіант, тому обмежився сюрстрьомінгом з пшеничними хлібцями, помідорами і пивом.
Сюрстрьомінг з датським пивом. Шведське вже випили :)
Спробувати продегустувати разом зі мною цю рибку наважився лише мій батько (ну і кохана Віка з`їла шматочок). Варто пам`ятати головне правило при куштуванні сюрстрьомінгу: коли його їси - старайся не вдихати повітря, бо запах перебиває абсолютно весь смак! Взагалі-то, ідеально цю рибку їсти тим, в кого взагалі відсутні нюхові рецептори :)
На смак сюрстрьомінг виявився не таким вже і поганим, по суті, це є м`який за консистенцією, трошки кислуватий і солоний (навіть я б сказав би - дуже солоний, що для мене було дивно, адже за технологію там має бути недостатньо солі) оселедець. Я добросовісно з`їв три рибини за раз, але на більше мене не вистачило. Загалом сюрстрьомінг мені не дуже сподобався, і головною причиною того був навіть не стільки нестерпний запах, а його солоність, без гарніру такої риби багато не з`їси. Але коли його їсти з гарніром - то смак доволі нічого. Як варіант - можливо я просто не вмію правильно його куштувати. Думаю, найкраще - з`їздити в Швецію і спробувати сюрстрьомінг там :)
Згодом я ще потроху їв її, але всю банку не зумів доїсти (вважаю, що сюрстрьомінг треба купувати в менших, 250-грамових консервах), і десь мінімум третину банки змушений був викинути, бо боявся, що постоявши відкритою - вона зіпсувалася б (стояла відкритою вона у мене в погребі з місяць). Правда, зараз жалкую, що те зробив, думаю, цій рибі вже точно нічого б не зробилось, якби постояла б там незакритою ще деякий час. Адже по суті - вона і так є зіпсованою :))
Висновок: сюрстрьомінг - це таки їжа не для всіх. Головна причина - запах. Після куштування рибки вам гарантовано треба буде почистити зуби, довго мити руки миючими засобами, вимити голову (бо волосся добре вбирає різні запахи), ретельно вимити посуд. У великій компанії сюрстрьомінг ніколи не подають, хіба ця компанія зібралась якраз для його дегустування.
Але любителі цієї страви є, в інтернеті зустрічав дописи шведів, які стверджували що вони їдять сюрстрьомінг щотижня, а то і частіше. У будь-якому разі - спробувати surströmming повинен кожний любитель «екстремальної» кухні, і взагалі - я вважаю, що цю рибу варто спробувати кожному, хто прагне нових вражень :)