Продовжуємо пряму трансляцію з хати, де завершено грудне годування і прогресує ангіна у мами. Наступним номером нашої програми - роздуми про фольклор український часів другої світової.
А де ж той фольклор, шановні друзі і подруги? Знаєте ви щось народне про боротьбу з фашизмом? Чули? Співали? Може, в книжці читали?
Я! Я! Я читала!
Я сьогодні в ЖЖ читала, що буде 21\22 червня така зустріч в нашім краї, зі співанням воєнних пісень і спогадами про початок війни. І задумалась, загалом, я сьогодні цілий день думаю, бо мене горло болить, і більше ні на що не здатна. Так от, думаю, а що ж вони співатимуть? Ночь коротка? Чи тьомная ночь? А чом же наш народ нічого не склав про цю подію трагічну? Про війну народну священну?
І в мене є кілька версій.
Але в мене є ще і пам"ять.
І пам"ять моя видає мені шедевр: "налетіли чорні круки стали ягоду клювать, налетіли поліцаї, стали дівчину в"язать". От тільки беруть мене сумніви щодо народності. Ви скажіть чесно, ви такий текст співати будете? І де, на свадьбі чи на випроваженії?
Ну і я про це ж подумала.
І тут згадала ще один текст. І засоромилась. Бо цей текст можна співати, ну не на свадьбі, але в дружньому колі точно можна.
Я цей текст з партизанських мемуарів пам"ятаю, з тих, що в "лєсах под Ровно" стрибали "в лєгенду". І ,здається мені, Оксана Іваненко її згадувала. Така сумна пісня, дівчину везуть в Німеччину, а вона співає: "Бувай здоров, коханий мій, пора мені в дорогу, розвіється китиця мрій без тебе молодого".
Гарний текст, а мелодії я не знаю, тому полізла в інтернет, думаю, може хто наспівав.
Так і є, текст без мелодії, рубрика "повстанські пісні".
http://nashe.com.ua/song/17013"Автори пісні невідомі. З великим почуттям пісню співали повстанки у кременецькій тюрмі. Співаючи цю пісню, вони подумки звертались до свого минулого, до коханих, а хто не мав ще коханого, то звертались до вимріяного, передбачаючи, що може ніколи такого не будуть мати, бо йдуть на жорстоку каторгу. Життя їх гнало ворожою волею на Колиму, Воркуту, звідкіля рідко хто повертався. Тих, хто вижив, відбув строк, додому не відпускали. Вони "вільними" продовжували виконувати каторжні роботи."
Ну і сам текст:
Бувай здоров, коханий мій,
Бо я іду в дорогу.
Розвіється китиця мрій
Без тебе дорогого.
Надія, мов вишневий квіт,
Розвіється вітрами,
А я піду в далекий світ
Незнаними шляхами.
В повітрі котяться дими,
Машина вже готова.
Приїдь, коханий, пригорни
І поцілуй без слова.
Бо, певне, я не повернусь...
Ти не вдавайся в тугу.
Бувай здоров, коханий мій...
...Ти, може, знайдеш другу.
Дзвіночок дзвонить дзень-дзень,
Машина вже готова,
Не вчую більш твоїх пісень,
Не вчую ані слова.
Але мені здається, що не все тут просто. Куди везуть ту дівчину? Якщо на Колиму, то як вона з коханим може попрощатись? Хто що знає про цю пісню? Знайшла ще таке посилання:
http://proridne.com/pisni/%D0%91%D0%A3%D0%92%D0%90%D0%99%20%D0%97%D0%94%D0%9E%D0%A0%D0%9E%D0%92,%20%D0%9A%D0%9E%D0%A5%D0%90%D0%9D%D0%98%D0%99%20%D0%9C%D0%86%D0%99.html Запис. В Зілінський в м. Чортків, Тернопільської обл., 1948. Мелодію розшифрував Л. Ященко. (Пісня була поширена під час масового вивозу молоді до Німеччини в 1941-42 рр.).
Хто мене просвітить? Хто з вас знає про цю пісню? Вона не у Чорткові написана, авторка тексту з цього боку Збруча росла, так мені видається.