#ukrtweet 2012
Originally published at Блог Романа Голубовського. You can comment here or there.
Найвіддаленіша точка, в якій мені доводилось бувати, знаходиться у Африці. Не у дикій та неосвоєній її частині, а у цілком свійській “ол-інклюзівській” - в Єгипті. Всього 5 годин літаком (якщо мене не підводить пам’ять), і замість львівської бруківки ти бачиш білесенький єгипетський пісок. А от для того, щоб змінити львівський проспект Свободи на запорізький проспект Леніна, потрібно майже в чотири рази більше часу - цілих 19 годин(!) - їхати потягом. І то, якщо без запізнень.
Саме стільки часу мені довелось провести в дорозі на зустріч користувачів твіттера та баркемп (це така міні-конференція) #ukrtweet 2012. Благо, проводити час в дорозі було зовсім не сумно, а подекуди, завдяки компанії веселих твіттерян, було навіть веселіше ніж на самому баркемпі. Чого ми тільки не обговорювали в дорозі - від тем франчайзингу і запам’ятовуваності брендів до першого кохання і ставлення до сексуальних меншин.
А в Запоріжжі нас чекала кав’ярня на проспекті Леніна, потім квартира на проспекті Леніна і нарешті сніданок в кафе на проспекті Леніна - вибачте за тавтологію, інакше з Запоріжжям не виходить. Крім Леніна мені, як людині, що любить періодичну пресу, впали в очі заголовки популярної тут газети “Суббота плюс”: “Запорожские гинекологи теряют своих пациентов”, “Запорожцы обнажаются в парках и маршрутках” та великими літерами (Увага!) - “ЗАПОРОЖЬЕ ЗАХВАТИЛА МАФИЯ”!
Страшно, правда? Та незважаючи на такі заголовки і присутність в усьому дідуся Леніна (наступного дня я навіть його пам’ятник сфотографував: ну тягне мене до Леніна - пруф.), запорізькі люди мені зустрічались виключно хороші. Особливо - дівчата. Взагалі, подумалось, що заради красивих запорізьких дівчат можна Ілліча вже і потерпіти.
Та повернемось до цілі подорожі. “Укртвіт” як і минулого року проводився в стінах ВУЗу, щоправда тепер іншого - Запорізького Національного Університету. Відмінність #Ukrtweet-у від інших організованих твіттер-спільнотою баркемпів полягає у його глобальній географії. Тут збираються представники більшості регіонів України - не лише Заходу, Сходу чи Півдня. А люди з різними світоглядами - це завжди цікаво.
Організація івенту - на стабільно високому рівні. А от доповіді далеко не всі заслуговують на похвалу. Чого вартувала одна із доповідей, на якій розповідалось таке: для того, щоб мати багато послідовників у Твіттері, потрібно щодня постити якнайбільше твітів - наприклад 100(!), і розповідати про все, що ти робив протягом дня, (Увага!) підтверджуючи це посиланнями! Уявляю собі: сходив в туалет - лінк, почистив зуби - лінк, поїв - лінк (здавалось би, до чого тут Петро Нек) тощо. Цікавий був би твіттер, ага. Зате сподобались конкурси. Вони додавали неформальності усій зустрічі. Ну а гарним завершенням дня став шалений Дабстеп у нічному клубі.
А потім ще один день, проведений на проспекті Леніна і ще 19 таких же цікавих годин до Львова. Гарно було. А на підтвердження моїх слів, замість лінків - фоточки:
Нагадую, триває запис блогерів на допрем’єрний показ фільму “Шпигун” у Львові - деталі тут.
Роман Голубовський