хочеш какао чи м’ятного чаю, тремтливих обіймів, м’яких поцілунків, шматочків цукру, лимонних кружалець, корицевих слойок і дотиків поглядом?
хочеш я буду твоєю на завтра, а може й на вчора, щоб тонко і ніжно. з холодними ніжками й ранком в долонях, пекучим і росяним теплою осінню.
хочеш дзвінків телефонних на відстані.. дотику й терпкості кави холодної, моря в кишенях простих перехожих, що не нап’єшся, розгубиш байдуже.
хочеш бажань виноградних і пахощів, пусток ванільних, вина й кардамону, босоніж ступати між маків і вибачень, просячи ніжності зранку й до ночі.
d’hiver.
vana tallinn. квіти.
Франсуаза Саган. мате.
а знаєте, весни кортить навіть не тому, що холодно і вогко, темно ранками й бажання сидіти вдома, настрій мінливий, а зустрічей так мало.. просто хочеться сонця і кольорів. щоб бруньки на деревах і запах. прогулянки парком, прогулянки з усмішкою і друзями знайомими. дівчата в сукенках, морозиво й фарбовані нігтики.
чому б не випустити подарункові абонементи на трамваї і потяги?
вишневе еспрессо ароманить тихим квітневим полуднем. сховатися б у місті в закутки мовчазних доріг і писати іронічної свіжості записки, щоб потім в метро кидати до чужих кишень.