ти гостро відчуєш, як порожньо осінь пахне. (с)
спустошення. легко-летке. повільно-ванільне. і почерки різняться. як завше. мовчать. тримай мене міцніше аби не..
все анітрохи не розмірено. до крайнощів. я знаю. спочатку забагато, потім відсутньо. і тоді, здавалось би, засвітло, а тепер хто би увімкнув ту кляту електроенергію. бо воно так напівсвідомо. є сорочк’и. вірніше, одна. жовта. а шарфів немає. безглуздо було б якось в’язати на шию шарфа серед літа. а мені от завше кортіло. бо осінь. бо пустки розкидані по кишеням твого пальто. і скоро. тягнеться карамеллю час. застигає. і можна вже назбирувати по сусідам чужі чорно-білі знімки. до брунатної пошарпаної валізи. ховати спокій і коньяк. можна.
сьогодні літо живе думками про осінь і липовий цвіт. а ще листками в клітинку. нафтою. і пігулками. тролейбусами в депо. жовтими трояндами. молоком. фарбованими віями. обпеченими подушечками пальців. кав’ярнями чужого міста. і густосинім небом. холодним на дотик. я вчусь не чекати на неї. додавати мед до чаю. бути поза зоною. реставрувати (ся). і смішно. бо в долонях шматковане світло. крихке. тільки тепер якось б'айдуже. якось не по-моєму.
