намішано. навзаєм.
lundi.
не знаю. иногда все можно разделить надвое. только не поровну.
ти так своєрідно дихаєш.. я поливаю квіти. на вечір починає пахнути бузок. тобою.
mardi.
інколи заплющуєш очі всього на кілька секунд і відчуваєш, як температура твого тіла невпинно знижується. ти рахуєш витрати. я рахую прибутки. коли змінювати місця дислокації протягом 3-х діб, то 4-та доба перманентного місцеперебування втрачає смак. часом просто не хочеться спинятись.
mercredi.
ранком я збиратиму полуниці.
завтра буде дощ. я вже відчуваю.
хочу вечірньої кави з корицею.
і не виходити з кімнати.
тягну донизу рукава. за звичкою.
за дурною. моєю. і вашою.
етюди.
на підлозі стигне малиновий чай. ти доїдаєш останню цукерку з заспиртованою вишнею і питально дивишся на мене. я киваю на знак згоди. мовляв *звісно ж. їж. я не хочу*. у тих цукерках зачаївся аромат дитинства. одного разу на новий рік мама сказала *візьми цукерку і запий шампанським*. я й досі відчуваю той змішаний смак вишні і *советского*. пригадую, як у роті все булькало протягом кількох секунд. це було *по дорослому*. і мені зовсім не сподобалось.
по середам я пектиму тобі яблучний пиріг з корицею і апельсиновою цедрою.
сідатиму на підлогу, питиму молоко й дивитимусь, як ти їси. аби я могла зпроектувати свої думки у завтрашню добу, то четвер неодмінно б лишився французьким. я вже звикла. *bonjour, mon chere* зранку і *bonsoir* на вечір. і все зовсім банально- вино, кіно і сніг. ти змінюй, якщо забажаєш. головне, аби поруч, правда?
я вичерпалась і звиклась з думкою *не тут. не сьогодні. не поруч*. і може ще *не з тим*.
