because I wan't you too (c)
dimanche. 21:32
я люблю 8,5 шрифт.
молоко чайними ложками.
я би сиділа на сходах, та тільки батарей там немає. щоб притулившись спиною, підібгати коліна. щоб так от контрасно- холодна долівка й гаряча спина. мені постійно потрібно підточувати ці прості олівці.
ходити в піжамі. пити женьшенєвий. писати листи. і романи зі спогадів. мовчати навзаєм. ховати очі. і руки холодні до кишень.
і дихати крізь шкіру й капіляри. я зовсім не знаю, як тебе звати. і свого імені не певна, що пам’ятаю. коли крізь небо видно кораблі на морі, значить скоро ранок. і сонце більше не сідатиме. пробач. коли мовчиш і розкладаєш кольорові ґудзики на аркуш А-4, твої вуста ворушаться, згадуючи мелодію з Шербургських парасольок. безмовно і дотиково. то є шершаво.. як зимова шкіра тв’оїх щік. не доїдай, будь-ласка, останню ложку мого малинового варення.
mardi. 16:39
і поруч було б приємніше хворіти. їсти цукерки привезені з Китаю. і запивати ірландським віскі прямо з пляшки. парити ноги в гарячій воді і обпікати вуста липовим. мені сняться сни. я скоро вся в них лишусь.
в дитинстві я любила писати, ховаючись під стіл.
я вмираю без кави і пігулок. їм морозиво. ти в біса дивний.
в голові щось пульсує, ворушиться, стежить.. допоки пігулка не почне діяти. кава, сидячи на підлозі, смакує вдвічі приємніше.
завтра буде серединка весни. час якийсь шалений.
зовсім скоро ми ходитимем босоніж по піску, закатавши джинси і рукава сороч’ок. тільки по різні сторони океану.
