За принцип "розумної 'недоситності' "
Вот такое любопытное, сильно искаженное эхо классического principium rationis sufficientis (он же Satz vom zureichenden Grund / Закон достаточного основания):
"Принцип розумної достатності вимагає точного визначення того мінімуму, який потрібний і достатній для проведення тієї або іншої операції розвідки."
[Принцип разумной достаточности требует точного определения минимума, необходимого и достаточного для проведения той или иной операции разума]
По-видимому, автор фразы (или я!) плохо проинформирован, но не в этом суть. Интересна сама возможность такой путаницы. Кажется, Хайдеггер писал о возможности смещения акцента на саму достаточность (надо проверить в его книге о Satz vom Grund). Во всяком случае, я убежден, что такая формулировка совершенно чужда названному классическому принципу. Да впрочем и непрменима. Об этом можно судить по такой закономерности - или частой корреляции. Когда утверждается, что "Х достаточно, чтобы установить истинность Р", то с большой долей вероятности найдется утверждение, что "У достаточно, чтобы установить ложность Р".
Неологизм "доситність" (и, соответственно, "недоситність") я создал, чтобы одновременно ратовать и за классический "принцип розумної достатності" и за "принцип розумної недоситності". Короче говоря, чтобы обосновать / доказать что-либо, нужно изрядно попотеть и чем больше фактов, тем лучше.
Выбор же украинского языка продиктован языком найденного на днях замечательного примера аргумента и контраргумента, офрмленных тем же выражением "(цього) досить, щоб" [(этого) достаточно, чтобы"]. Пример, как и следовало ожидать, из ряда вечных и заведомо безысходных споров наподобие вопроса о существовании Бога или о корпускулярной или волновой природе света. Украинские примеры под катом и без перевода, т.к. они строго для лингвистов и иже с ними.
Х досить, щоб визнати істинність Р
"Слова типу кинь - кінь, вил - віл, гир - гір розрізняються не приголосними фонемами, а голосними /и/ - /і/. Цього досить, щоб визнати фонематичність /и/ - /і/ і в усіх інших випадках [! - РЯ] (типу дим - дім), але з одночасним протиставленням і попередніх приголосних фонем." (Н.М. Торчинська)
У досить, щоб визнати хибність Р
"(...) звуки і та и перебувають у типових стосунках додаткової дистрибуції, тобто залежать від позиції: і стоїть після м’яких чи напівм’яких приголосних, а и - після твердих приголосних: дім - дим, ліс - лис, нірка - нирка, рів - рив, також бік - бик, віти - вити, пiв - пив, мір - мир, кішка - кишка, гірка - гирка, хіть - хить (вигук), межі (іменник) - межи (прийменник), пор. ще форми прикметника в називному відмінкові однини чоловічого роду та давальному відмінкові однини жіночого роду: дужий - дужій, інший - іншій, овечий - овечій, приїжджий - приїжджій тощо. Уже цих прикладів по суті досить, щоб визнати, з точки зору МФШ, звуки і та и алофонами однієї фонеми." (Ю.О. Карпенко)
(якшо що, я прихильник Карпенка, але по іншим причинам)