Одинадцятий день, субота, 20 червня 2015 року. Фестиваль фолк-музики і півшляху до Презідіо
У суботу в нас були заплановані розваги (що доволі дивно для нас взагалі): за кілька кварталів мав відбутися фестиваль фолк-музики, а ми туди ще ногами не ходили, тож вирішили сумістити приємне із корисним. Записали адресу, трохи розпланували маршрут - і вирушили.
Взагалі, суботні прогулянки у нас, скоріше за все, стануть традиційними, бо якраз у суботу наш будинок прибирають - пилососять, змінюють постільну білизну, миють санвузли і кухню. І в цей час бажано вдома не бути, аби не плутатися під ногами. Тож фестиваль прийшовся доволі доречно.
До вказаної адреси йшли через парк - а над парком бачили отакий літачок із рекламою.
Як виявилося, сам фестиваль проходить у приміщенні церкви - не знаю, якого віросповідання, але доволі «модерновій».
Події фестивалю проходили у кількох зонах: у верхній залі, коли ми прийшли, були співи під живу музику.
В комірчині поряд із залою проходив майстер-клас із гри на пилі, однак ми туди просто не влізли. Тож пішли в нижнє приміщення, де проходив майстер-клас із гри на концертіно - маленькій гармоніці.
Окрім майстер-класу, там також продавали всяке їдло (ми купили собі «гамбургер» за шість баксів: булочка, фарш із підливою замість котлети і окремо - капустно-морквяно-майонезний салат. Це доволі скромно, як на такі гроші - за вісім доларів у ресторанчику китайської їжі можна купити у два рази більше харчу, однак нам вистачило підкріпити сили і нас гріла думка, що ми змогли трохи підтримати організаторів фестивалю).
А також продавали напої. Чесно кажучи, не знаю, чи справді їх виробляють у цій релігійній установі.
Зрештою, походивши тут і там, трохи поспілкувавшись із людьми і засунувши носа у всі шпарини, ми вирушили далі - у бік Презідіо, величезного парку на півночі Сан-Франциско. Тим паче, погода стояла чудова.
Знайшли якісь сходи… нам взагалі щастить на сходи.
Потім ще якісь тихі закапелки із приємною рослинністю…
І вийшли до великого ТЦ. «Агов, - сказала я, - ми можемо зайти і купити шо там нам треба було із харчів додому! Принаймні, прицінитися». Женя погодився. І ми пропали на півдня у ТЦ.
Власне, від великих ТЦ у нас воно майже не відрізняється - тут одяг, там електрика, отам їжа, онде косметичні засоби. «Давай бігом» - «Угу, давай вихо… О! А це ж велосипеди!!!». Новий дешевенький велосипед у комплектації «місто» і «сіли і поїхали» («чоловіча» рама, колеса 28’’, гальма «на рулі», захист ланцюга, крила, багажник, усі катафоти, маленька сумочка для інструментів і перемикач швидкостей) = $189.00. Приблизно у ту ж ціну - самокат із великими колесами. І гальмами на рулі, здається. Однак, без перемикача швидкостей.
(Для порівняння: найдешевші пропозиції вживаного велосипеду - 50 баксів, реально бачили за 80. Річний абонемент сіті-байку «береш на одному пункті прокату і повертаєш на іншому» - 88 баксів. Взагалі місто дуже велосипедне, хоча і 43 пагорби із погрозами насипати ще.)
Ну і так само - «та давай уже вилазити… ООО! А це ж настолки!» Настолок мало. Треба або ходити у профільні магазини, або замовляти через інтернет.
Із приємного - не змогли встояти перед спокусою і таки купили тоту довговарку, червоненьку, за $11.99. По ТТХ пишуть, шо вона майже два літри (можна завантажити на півтора) і розрахована на двох осіб, тягне 100 Вт на максимумі.
А до Презідіо в той день так і не дійшли, шкода.
Пост скриптум: поки верталися, бачили ось таку рекламу, що спонукає людей бути донорами крові.
Взагалі, суботні прогулянки у нас, скоріше за все, стануть традиційними, бо якраз у суботу наш будинок прибирають - пилососять, змінюють постільну білизну, миють санвузли і кухню. І в цей час бажано вдома не бути, аби не плутатися під ногами. Тож фестиваль прийшовся доволі доречно.
До вказаної адреси йшли через парк - а над парком бачили отакий літачок із рекламою.
Як виявилося, сам фестиваль проходить у приміщенні церкви - не знаю, якого віросповідання, але доволі «модерновій».
Події фестивалю проходили у кількох зонах: у верхній залі, коли ми прийшли, були співи під живу музику.
В комірчині поряд із залою проходив майстер-клас із гри на пилі, однак ми туди просто не влізли. Тож пішли в нижнє приміщення, де проходив майстер-клас із гри на концертіно - маленькій гармоніці.
Окрім майстер-класу, там також продавали всяке їдло (ми купили собі «гамбургер» за шість баксів: булочка, фарш із підливою замість котлети і окремо - капустно-морквяно-майонезний салат. Це доволі скромно, як на такі гроші - за вісім доларів у ресторанчику китайської їжі можна купити у два рази більше харчу, однак нам вистачило підкріпити сили і нас гріла думка, що ми змогли трохи підтримати організаторів фестивалю).
А також продавали напої. Чесно кажучи, не знаю, чи справді їх виробляють у цій релігійній установі.
Зрештою, походивши тут і там, трохи поспілкувавшись із людьми і засунувши носа у всі шпарини, ми вирушили далі - у бік Презідіо, величезного парку на півночі Сан-Франциско. Тим паче, погода стояла чудова.
Знайшли якісь сходи… нам взагалі щастить на сходи.
Потім ще якісь тихі закапелки із приємною рослинністю…
І вийшли до великого ТЦ. «Агов, - сказала я, - ми можемо зайти і купити шо там нам треба було із харчів додому! Принаймні, прицінитися». Женя погодився. І ми пропали на півдня у ТЦ.
Власне, від великих ТЦ у нас воно майже не відрізняється - тут одяг, там електрика, отам їжа, онде косметичні засоби. «Давай бігом» - «Угу, давай вихо… О! А це ж велосипеди!!!». Новий дешевенький велосипед у комплектації «місто» і «сіли і поїхали» («чоловіча» рама, колеса 28’’, гальма «на рулі», захист ланцюга, крила, багажник, усі катафоти, маленька сумочка для інструментів і перемикач швидкостей) = $189.00. Приблизно у ту ж ціну - самокат із великими колесами. І гальмами на рулі, здається. Однак, без перемикача швидкостей.
(Для порівняння: найдешевші пропозиції вживаного велосипеду - 50 баксів, реально бачили за 80. Річний абонемент сіті-байку «береш на одному пункті прокату і повертаєш на іншому» - 88 баксів. Взагалі місто дуже велосипедне, хоча і 43 пагорби із погрозами насипати ще.)
Ну і так само - «та давай уже вилазити… ООО! А це ж настолки!» Настолок мало. Треба або ходити у профільні магазини, або замовляти через інтернет.
Із приємного - не змогли встояти перед спокусою і таки купили тоту довговарку, червоненьку, за $11.99. По ТТХ пишуть, шо вона майже два літри (можна завантажити на півтора) і розрахована на двох осіб, тягне 100 Вт на максимумі.
А до Презідіо в той день так і не дійшли, шкода.
Пост скриптум: поки верталися, бачили ось таку рекламу, що спонукає людей бути донорами крові.