Восьмий день, середа, 17 червня 2015р. Музей трамваїв.
Скористалася гарною погодою і проїзним та поїхала у Музей трамваїв (а точніше, музей громадського транспорту) в СФ.
Сам музей крихітний - одна зала, але при цьому безкоштовний, що радує. Звісно, від пожертв не відмовляються - вони йдуть на підтримку музею. Ну і приторговують книжками та сувенірною продукцією. Але мені більше цікаві були експонати. І стенди.
Наприклад, про ту ж виставку Panama-Pacific, яку я вже згадувала - листівки з неї, програмки, транспортні маршрути.
А також, на виставці представлена справжня кабіна справжнього вінтажного трамвайчика, вид ізсередини.
Дуже багато цікавих інформаційних табличок - якщо потрібно у кращій якості, пишіть, перезаллю кудись ще. Або, може, самі приїжджайте - ще й порозпитуєте, бо в мене було інформаційне перевантаження і я не знайшла цікавих питань, які могла би поставити хлопцям, що наглядають за музеєм.
Про самі Cable Cars можна почитати і у Вікіпедії, однак російська версія статті не дає цікавих деталей. Наприклад, що перші канатні трамваї з’явилися у відповідь на ріст міста і потребу в громадському транспорті, який зможе видиратися на круті схили пагорбів (десь такі ж, як наші Кловський узвіз чи Андріївський). Коні просто не могли витягти на таку верхотуру пасажирів, тож конструктор William E. Eppelsheimer (якщо не помиляюсь) придумав дещо модернізувати існуючі вагонетки, що використовувалися у шахтах, до потреб міста. (ось це фото нижче - з Вікіпедії)
Згодом конкурентами механізованих канатних трамвайчиків стали електричні - вони могли їздити далі, швидше і дешевше, тож не дивно, що після землетрусу в 1906 році, коли значна частина ліній канатних трамвайчиків зруйнувалася, їх швиденько замінили електричними.
Двадцяте століття було рясно всипано прикрими випадками ДТП за участі трамваїв і автомобілів (про це є окремі стенди із назвою Car vs Car), тож у спробах якось запобігти їх повторенню були спроби організувати однонаправлений рух на деяких вулицях. Хоча, зрештою, для громадського транспорту частково прокопали тунелі (і вийшло щось гібридне між сучасними метро і трамваєм).
Ну і наприкінці, коли місто і передмістя розрослося так сильно, що простим трамваєм чи тролейбусом дістатися до околиць було важкувато, до мережі громадського транспорту додався Bay Area Rapid Transit (BART).
Усе це існує і дотепер, хоча на канатних трамваях катаються переважно туристи (повно туристів!), багато ліній громадського транспорту було зруйновано або демонтовано. Усе вінтажне - приносить якусь копієчку місту і є його візитівкою, тож зберігається у якомога кращому стані. Цікаво, чи є аналогічний тролейбусний музей у Києві? Шкода, що наші підстаркуваті тролейбусики розвалюються, а не реставруються. Із трамваями, наскільки мені відомо, ситуація трохи краща - але тільки трохи.
Сам музей крихітний - одна зала, але при цьому безкоштовний, що радує. Звісно, від пожертв не відмовляються - вони йдуть на підтримку музею. Ну і приторговують книжками та сувенірною продукцією. Але мені більше цікаві були експонати. І стенди.
Наприклад, про ту ж виставку Panama-Pacific, яку я вже згадувала - листівки з неї, програмки, транспортні маршрути.
А також, на виставці представлена справжня кабіна справжнього вінтажного трамвайчика, вид ізсередини.
Дуже багато цікавих інформаційних табличок - якщо потрібно у кращій якості, пишіть, перезаллю кудись ще. Або, може, самі приїжджайте - ще й порозпитуєте, бо в мене було інформаційне перевантаження і я не знайшла цікавих питань, які могла би поставити хлопцям, що наглядають за музеєм.
Про самі Cable Cars можна почитати і у Вікіпедії, однак російська версія статті не дає цікавих деталей. Наприклад, що перші канатні трамваї з’явилися у відповідь на ріст міста і потребу в громадському транспорті, який зможе видиратися на круті схили пагорбів (десь такі ж, як наші Кловський узвіз чи Андріївський). Коні просто не могли витягти на таку верхотуру пасажирів, тож конструктор William E. Eppelsheimer (якщо не помиляюсь) придумав дещо модернізувати існуючі вагонетки, що використовувалися у шахтах, до потреб міста. (ось це фото нижче - з Вікіпедії)
Згодом конкурентами механізованих канатних трамвайчиків стали електричні - вони могли їздити далі, швидше і дешевше, тож не дивно, що після землетрусу в 1906 році, коли значна частина ліній канатних трамвайчиків зруйнувалася, їх швиденько замінили електричними.
Двадцяте століття було рясно всипано прикрими випадками ДТП за участі трамваїв і автомобілів (про це є окремі стенди із назвою Car vs Car), тож у спробах якось запобігти їх повторенню були спроби організувати однонаправлений рух на деяких вулицях. Хоча, зрештою, для громадського транспорту частково прокопали тунелі (і вийшло щось гібридне між сучасними метро і трамваєм).
Ну і наприкінці, коли місто і передмістя розрослося так сильно, що простим трамваєм чи тролейбусом дістатися до околиць було важкувато, до мережі громадського транспорту додався Bay Area Rapid Transit (BART).
Усе це існує і дотепер, хоча на канатних трамваях катаються переважно туристи (повно туристів!), багато ліній громадського транспорту було зруйновано або демонтовано. Усе вінтажне - приносить якусь копієчку місту і є його візитівкою, тож зберігається у якомога кращому стані. Цікаво, чи є аналогічний тролейбусний музей у Києві? Шкода, що наші підстаркуваті тролейбусики розвалюються, а не реставруються. Із трамваями, наскільки мені відомо, ситуація трохи краща - але тільки трохи.