Снятин
До відвідин Снятина я про це місто знав не так вже і багато. Звісно, про одну з найвищих ратуш в Україні мені було відомо давно. Та й, власне, в першу чергу сюди їхав, щоб подивитись саме на неї. Проте, як кажуть, не ратушою єдиною - і окрім неї є на що подивитись в Снятині.
Сьогодні Снятин - райцентр, місто на самісінькому сході Івано-Франківської області, яке протягом своєї історії не раз стояло на кордоні держав. А історія міста і справді є достатньо довгою, адже першу письмову згадку про поселення було зроблено в Іпатіївському літописі у 1158 році.
Назва міста походить від імені його першого власника - Костянтина (Коснятина) Сірославовича, який був воєводою, боярином при дворі князя Ярослава Осмомисла.
Оскільки Снятин мав доволі вдале розташування на торговельних шляхах, то з часом перетворився на торговельний центр. У 1448 році місто отримує магдебурзьке право. З того часу тут проводяться щорічні ярмарки, що ще більше впливає на добробут і розвиток міста.
Був в Снятині і замок, який неодноразово руйнувався як від місцевих повстань, так і від багаторазових нападів татар у XVI-XVII століттях. Найбільших руйнувань місто зазнало у 1498, 1520, 1524, 1589, 1594 і 1621 роках. Сьогодні від замку нічого не залишилось, а єдиною згадкою про нього є герб міста, на якому зображено три замкових башти.
Протягом століть Снятин стояв на кордоні з Молдавією, і саме тут розташовувалась головна митниця, що, зрозуміло ж, добряче впливало на наповнювання скарбниці міста. В той же час в Снятин тягнуться вірмени і німці, що сприяє розвитку ремесел. Вже у XVI столітті тут працювали ремісники 15 професій.
Безперечно, найбільш цікавою будівлею Снятина є ратуша. Будівлю міського магістрату звели у 1861 році. Оскільки місто розросталось, та й економічні потуги зростали, то було прийнято рішення розбудувати будівлю ратуші і звести високу вежу на зразок провідних європейських міст. В результаті було отримано нову велику будівлю з 50-метровою вежею, яка на даний момент в Україні по висоті поступається лише львівській ратуші.
Вид на ратушу з кінця центральної вулиці-площі:
А тепер поглянемо на архітектуру центральної частини міста.
Першим в очі кидається колишній будинок торгівлі, який було побудовано у 1923 році.
Збереглась в Снятині і стара двоповерхова забудова центру, яка простягається вздовж центральної вулиці на добру сотню метрів.
Тут же в центрі стоїть пам"ятник Тарасу Шевченку, позаду якого видніється церква святого Архистратига Михаїла.
Зовсім поруч з центром розташовується костел Матері Божої Святого Скапулярію.
Римо-католицьку парафію в Снятині було засновано у 1568 році, ймовірно, в той же час було зведено перший костел. Сучасний храм побудували у 1843-1857 роках на місці спаленого попередника. У 1888 році поруч з костелом з"явився монастир сестер-феліціянок. В радянські часи в костелі почергово перебували склад зерна, кузня і автосервіс, а в монастирських келіях розміщувався інтернат. Повернули храм віруючим у 1990 році, з того часу триває його відновлення.
Доволі цікава сигнатурка костелу:
Елементи зовнішнього декору:
Трохи невдало зліплена панорама, але краще в мене не вийшло.
Навпроти входу в костел стоїть скульптура Богородиці.
З боку від костелу над долиною Прута стоїть скульптура святого Яна Непомуцького.
Від цієї скульптури відкриваються цікаві види на долину Прута.
Трохи далі від костелу на бічній вулиці можна подивитись на дерев"яну церкву Вознесіння Господнього, яку було зведено у 1838 році.
В першу чергу дана церква запам"яталась своїм кольором. Ніде більше не зустрічав храмів з настільки насиченим кольором іржі, який ще більше підкреслюється променями сонця, що сідає.
Якщо церква, по вигляду, перебуває в непоганому стані, то дзвіниця, яка розташовується поруч, вже давно вимагає допомоги. Цікаво чи дочекається колись на неї.
На жаль, всі цікавинки Снятина я не побачив. Що ж, при наступних відвідинах треба поправити цю ситуацію, адже подивитись є на що. Це і вірменська церква ХVIII століття, і церква святої Трійці, і будівля суду, і цвинтар, і пам"ятники...