"Темні алеї"
я багато тут пишу про аудіокниги, які слухаю - не зовсім впевнена, що це комусь цікаво, але іноді не можу втриматися. от і цього разу так, бо знову переконуюся, наскільки важливою у аудіокнигах є начитка - для мене десь 30% на 70% начитка-сюжет. може навіть більше - бо чудові книги у поганій начитці я слухати не стану.
так от, ще коли слухала "1408" Кінга, запримітила Олега Булдакова - шикарні інтонації і чудове поєднання у його аудіокнигах музики як фону для кінгівських жахів. і от на торентах натрапила на "Темні алеї" - проект Булдакова, де фантастика, фентезі, психологічні трилери і всілякі інші "легкі" жанри об'єднані у збірки. почала слухати, поглинула збірку оповідань Кінга. але більше вразили "Темні алеї в кіно" - збірка оповідань у стилі фантастики і трилера, за якими свого часу зняли фільми. "Згадати все", "Джонні Мнемонік" - думаю, мало хто про ті фільми не чув. але попри те, що чи не половину фільмів знімають за книжками, я мало коли задумуюся про літературне першоджерело, яке насправді може бути шикарнішим, хоч і меншим за обсягом від фільму (як наприклад "Загадкова історія Бенджаміна Баттона" Фіцджеральда чи "Із глибин пам'яті" Діка (за ним зняли "Згадати все"), але не таким банальним/розтягнутим/нелогічним.
Найбільше з кількох прослуханих поки вразили "Птахи" Дафни Дю Морьє - про те, як птахи почали нападати на людей і про те, що попри нашу нібито захищеність на перший погляд, ми абсолютно беззахисні перед стихією. мене страшенно приваблюють сюжети, де прості, здавалося б, речі чи події - не напад інопланетян чи падіння метеориту - призводять до хаосу і показують, наскільки слабке наше суспільство. як, наприклад, "Сліпота" Сарамаго. словом, внєзапно виявилося, що я люблю історії-катастрофи. особливо з таким фіналом, як тут - з яким саме, розповідати не буду, щоб не ламати інтриги.
у Олега ще багато цікавого. наприклад, оця збірка і ця. а ще є жж "Темних алей".
так от, ще коли слухала "1408" Кінга, запримітила Олега Булдакова - шикарні інтонації і чудове поєднання у його аудіокнигах музики як фону для кінгівських жахів. і от на торентах натрапила на "Темні алеї" - проект Булдакова, де фантастика, фентезі, психологічні трилери і всілякі інші "легкі" жанри об'єднані у збірки. почала слухати, поглинула збірку оповідань Кінга. але більше вразили "Темні алеї в кіно" - збірка оповідань у стилі фантастики і трилера, за якими свого часу зняли фільми. "Згадати все", "Джонні Мнемонік" - думаю, мало хто про ті фільми не чув. але попри те, що чи не половину фільмів знімають за книжками, я мало коли задумуюся про літературне першоджерело, яке насправді може бути шикарнішим, хоч і меншим за обсягом від фільму (як наприклад "Загадкова історія Бенджаміна Баттона" Фіцджеральда чи "Із глибин пам'яті" Діка (за ним зняли "Згадати все"), але не таким банальним/розтягнутим/нелогічним.
Найбільше з кількох прослуханих поки вразили "Птахи" Дафни Дю Морьє - про те, як птахи почали нападати на людей і про те, що попри нашу нібито захищеність на перший погляд, ми абсолютно беззахисні перед стихією. мене страшенно приваблюють сюжети, де прості, здавалося б, речі чи події - не напад інопланетян чи падіння метеориту - призводять до хаосу і показують, наскільки слабке наше суспільство. як, наприклад, "Сліпота" Сарамаго. словом, внєзапно виявилося, що я люблю історії-катастрофи. особливо з таким фіналом, як тут - з яким саме, розповідати не буду, щоб не ламати інтриги.
у Олега ще багато цікавого. наприклад, оця збірка і ця. а ще є жж "Темних алей".