3 книжки про те, як удосконалити стосунки, творчість і роботу

Aug 08, 2013 10:00

я завжди скептично ставилася до літератури, яка вчить, повчає і мотивує - бо вона часом буває дуже обмеженою і загнаною в рамки концепцій, які пропагує. але бажання цього разу було сильнішим за мене. головне у цій справі - фільтрувати фігню і не кидатися прямо одразу все-все реалізовувати в житті. а потім авось і пригодиться)


"Пять языков любви" Гері Чемпена
книжка про те, як досягти взаєморозуміння в парі. а конкретно про те, що треба робити, щоб ваша половинка відчувала, що її люблять. на думку Чепмена, існує 5 мов кохання: слова заохочення, час, допомога, подарунки і дотики. і кожен з нас найбільш чутливий до однієї чи двох мов. тому кохана людина мусить говорити з тобою на цій мові, щоб наповнювати т.зв. ємність любові. теорія цікава, хоч, як на мене, вона стала жертвою круглого числа. поясню: 5 мов виглядає краще, ніж 8 мов, і ще краще, ніж 16. чим плоскіше простіше, тим краще. мені не вистачало деталізації. плюс в деяких місцях пахло Дейлом Карнегі - а пахне він недобре. здавалося, що якщо виконувати поради Чепмена, то все на сто процентів буде супер.
хоча, я завжди стараюся винести з книг шось корисне. звідси - класифікацію і вибір своєї мови. як-не-як, цікаво знати, чим можна мене задобрити)))


"Муза и чудовище. Как организовать творческий труд" Яни Франк
в принципі, ідея, спосіб викладу і суть книжки хороша. все зводиться до того, що треба чітко планувати творчий процес, записувати навіть найдрібніші завдання, вклинювати їх між масштабними проектами. і масштабні проекти теж ділити на частини. тоді більше шансів, шо великий і розмитий творчий план перетвориться на цілу купу маленьких, але конкретних. в цілому книжка мені сподобалася, дуже мотивуюча. але було одне зауваження, до себе, а не до Яни: ніякими книжками не переборити лінь. тут треба змагатися самому і жорстко за себе братися. я в процесі, як видно з кількості нового натвореного в мому жж))


"К черту все! Берись і делай" Річарда Бренсона
я думаю, фотки бородатого дядька з червоною помадою і в костюмі стюардеси, який програв парі і так вдягнувся, бачив багато хто. оце і є той Річард Бренсон. він засновник британської корпорації Virgin Group, відомий бізнесмен. книжка про те, як він дійшов до успіху.
сподобалося те, що книжка побудована на конкретних розповідях Бренсона про своє життя, а не абстрактних фразах. не сподобалася деяка ванільність оповіді - прямо ну от все так круто і легко в нього виходило. багато речей лишилися за кадром. книжка не сильно мотивуюча - принаймні для мене, але почитати було цікаво.

враження, я, книжки

Previous post Next post
Up