читане
останнім часом багато читала - приймаю участь у змаганнях із своєю лінню, на Goodreads пообіцяла собі прочитати 50 книг за рік - мусила виконувати місячну норму. лишу тут трохи вражень, бо забуваються%)
"Амстердам" Іен Мак'юен
після прочитання "Суботи" я якось геть розчарувалась у Мак'юені. бо "Спокута" - це в принципі одна з улюблених моїх книжок, а тут якась розмазня. але "Амстердам" реабілітував Іена у моїх очах. добротна книжка про збіги обставин і дивні життєві повороти - у стилі "Спокути", хоч, як на мене, і не дотягує - "Спокута" привабила мене ще й часом і місцем дії, атмосферою початку ХХ століття.
тверде 5.
"Безчестя" Джозеф Максвелл Кутзее
Африка, професор Девід Лурі, викладач універу, падає на моральне дно - думаю, неважко здогадатися, у чому звинуватили підстаркуватого Лурі, завжди оточеного хмарою студенток. і тікає від того всього на ферму до дочки.
після того стається ще багато подій і книжка доволі активна і цікава. хоч якшо чесно, я не знаю, як її оцінити. мені складно виділити головну ідею. і складно було читати тому, що дуже багато там йдеться про тварин, операції, смерті, вбивства - це моя болюча тема, мені їх страшенно шкода і я взагалі намагаюся книжок про тварин уникати.
хоч як зріз життя Африки, співжиття білих і чорних - пізнавально. і сумно. і навіть страшно.
ставлю четвірку непевну.
"Залишок дня" Кадзуо Ісігуро
книжка без екшену, різких поворотів сюжету і незвичайних подій. просто собі життя одного дворецького. і, я не знаю чому, може це така природа людська вуаєристська - вона стала для мене своєрідним сеансом підглядання у чуже життя. і страшенно затягнула, Ісігуро майстер оповідати звичайне незвичайно. ну і я собі постійно уявляла у головних "ролях" Ентоні Хопікнса і Емму Томпсон - бачила десь постер до фільму. в мене туго з уявою пеосонажів книжки, тому коли кіно підказує, навіть люблю) книжці - тверде 5.
"Двері в літо" Роберт Хайнлайн
повість ши-кар-на. ну, в моєму розумінні як фаната фантастики, котів і мімімішності. коротко про зав'язку - винахідник Ден Девіс розробив проект робота-помічника по дому. його партнери, друг Майлз і секретар Белла, за сумісництвом кохана, обманюють його і витурюють з фірми. Ден зі своїм котом Петронієм (або просто Пітом) вирішує лягти в анабіоз - сон у замороженому стані - на 30 років.
і хоч розв'язку і головну інтригу було легко передбачити, мені все одно страшенно все сподобалося.крім одного - Хайнлайн скупий на деталі, не хоче розповідати про те, який він, світ майбутнього, тільки й каже, шо зовсім інший.
словом - тверде 5 має.
"Квіти осені" Аріель Бюто
читнула у відпустці - бо вже втомилася від книжок по 4-5 кіндлосторінок на 1% - хотілося чогось коротенького.
книжка про те, що почати жити для себе ніколи не пізно. головна героїня Жульєтта, в свої шістдесят з хвостиком у цьому переконується, її чекає багато пригод.
книжка така собі - не дуже захоплива і не надто нудна. хороші місця дії - Франція й Італія, смачні описи їжі і подорожей. і плюс їй - створює атмосферу, не всі книжки це вміють.
ставлю 4-ку.
"Ожинове вино"Джоан Харріс
перша прочитана мною книжка Харріс. солодка, місцями навіть трошки приторна, у стилі "Шоколаду" - принаймні фільму, добротно і смачно написана, місце дії вибране чудово - Франція, після Пітера Мейла прямо як земля обітованна. словом, 5-ку можна ставити)
"Амстердам" Іен Мак'юен
після прочитання "Суботи" я якось геть розчарувалась у Мак'юені. бо "Спокута" - це в принципі одна з улюблених моїх книжок, а тут якась розмазня. але "Амстердам" реабілітував Іена у моїх очах. добротна книжка про збіги обставин і дивні життєві повороти - у стилі "Спокути", хоч, як на мене, і не дотягує - "Спокута" привабила мене ще й часом і місцем дії, атмосферою початку ХХ століття.
тверде 5.
"Безчестя" Джозеф Максвелл Кутзее
Африка, професор Девід Лурі, викладач універу, падає на моральне дно - думаю, неважко здогадатися, у чому звинуватили підстаркуватого Лурі, завжди оточеного хмарою студенток. і тікає від того всього на ферму до дочки.
після того стається ще багато подій і книжка доволі активна і цікава. хоч якшо чесно, я не знаю, як її оцінити. мені складно виділити головну ідею. і складно було читати тому, що дуже багато там йдеться про тварин, операції, смерті, вбивства - це моя болюча тема, мені їх страшенно шкода і я взагалі намагаюся книжок про тварин уникати.
хоч як зріз життя Африки, співжиття білих і чорних - пізнавально. і сумно. і навіть страшно.
ставлю четвірку непевну.
"Залишок дня" Кадзуо Ісігуро
книжка без екшену, різких поворотів сюжету і незвичайних подій. просто собі життя одного дворецького. і, я не знаю чому, може це така природа людська вуаєристська - вона стала для мене своєрідним сеансом підглядання у чуже життя. і страшенно затягнула, Ісігуро майстер оповідати звичайне незвичайно. ну і я собі постійно уявляла у головних "ролях" Ентоні Хопікнса і Емму Томпсон - бачила десь постер до фільму. в мене туго з уявою пеосонажів книжки, тому коли кіно підказує, навіть люблю) книжці - тверде 5.
"Двері в літо" Роберт Хайнлайн
повість ши-кар-на. ну, в моєму розумінні як фаната фантастики, котів і мімімішності. коротко про зав'язку - винахідник Ден Девіс розробив проект робота-помічника по дому. його партнери, друг Майлз і секретар Белла, за сумісництвом кохана, обманюють його і витурюють з фірми. Ден зі своїм котом Петронієм (або просто Пітом) вирішує лягти в анабіоз - сон у замороженому стані - на 30 років.
і хоч розв'язку і головну інтригу було легко передбачити, мені все одно страшенно все сподобалося.крім одного - Хайнлайн скупий на деталі, не хоче розповідати про те, який він, світ майбутнього, тільки й каже, шо зовсім інший.
словом - тверде 5 має.
"Квіти осені" Аріель Бюто
читнула у відпустці - бо вже втомилася від книжок по 4-5 кіндлосторінок на 1% - хотілося чогось коротенького.
книжка про те, що почати жити для себе ніколи не пізно. головна героїня Жульєтта, в свої шістдесят з хвостиком у цьому переконується, її чекає багато пригод.
книжка така собі - не дуже захоплива і не надто нудна. хороші місця дії - Франція й Італія, смачні описи їжі і подорожей. і плюс їй - створює атмосферу, не всі книжки це вміють.
ставлю 4-ку.
"Ожинове вино"Джоан Харріс
перша прочитана мною книжка Харріс. солодка, місцями навіть трошки приторна, у стилі "Шоколаду" - принаймні фільму, добротно і смачно написана, місце дії вибране чудово - Франція, після Пітера Мейла прямо як земля обітованна. словом, 5-ку можна ставити)