мандрівка до Гуркала
вибралися ми, значить, вчора, подивитись на водоспад Гуркало, поспати у наметі вперше цьогоріч, та ше й під шум води (дуже люблю так спати), ну і просто відпочити. маршрут дуже простий і геть негірський - Верхнє Синьовидне-Корчин-Гуркало. на самому початку маршруту настрій трохи підіпсували місцеві синьовиднівські дядьки, які у агресивній формі переконували нас, шо не треба нам пішки, та ше й полями до Корчина, типу ми вже зовсім тойво. краще маршруткою або у гіршому випадку пішки трасою. причому про водоспад у Корчині й не чули. хто зна, може він не такий вже й відомий, але мене завжди дивувала така вузьколобість, коли люди живуть поблизу чогось і навіть не знають про це.
та дорогу полями ми таки знайшли ^_^. довго сумнівались, чи йдемо у правильному напрямі, аж поки не вийшли до асфальтівки на Корчин. але це був лише перший етап глобального змагання з світобудовою, яка любить посилати нас не туди)))
краєвиди всю дорогу були шикарні, шлях прямий і було вирішено, шо як тільки я знайду собі гідного ровера приїдемо сюди на своїх колесах)
по дорозі побачили отаку інсталяцію)
дуже люблю роздивлятись брами, барельєфи на карпатських будинках. олені якраз одні з найпопулярніших тварин там)
місцева церква з 19 століття, добре збереглася
з села видно Парас(ш)ку і ще якусь гору
"так ми добре собі йшли..." - і в цей момент мені страшно захотілось послухати Мертвого півня))
рухались за річкою, особливих проблем з напрямом не було. правда, роздрукований маршрут якось геть по-тупому пояснював, де шукати поворот на водоспад
дивились на всякі гірки цікавої форми
і врешті зайшли аж задалеко - за шлагбаум, дорога вже веде на Парас(ш)ку, другий водоспад є, а Гуркала немає!! поворот направо, на трав'яну дорогу ми шукали довго - вертались, заходили на кожну, як нам здавалось, імовірну стежку, консультувались у мого брата, який вже приїзив сюди ровером... в результаті знайшли симпатичне і затишне місце між дерев біля потоку і вирішили, шо водоспаду нам не побачити.
добре, шо коханий наполіг на тому, щоб вернутись ще трохи, і - урааа, ми його знайшли ^_^ хоч і невисокий, але дуже класний водоспадик)
а внизу є лагуна - чогось вона мені нагадала старий фільм "Повернення у блакитну лагуну", навіть скупнутись захотілось. до слова, деякі єноти таки скупнулись потім, а я нє, вода з-з-зимна)
тепер можна і відпочити просто сподобалась ця дємонічєска фотка мого брутального мущіни
і на численні прохання моя велика фотка))
а це я знущалась в фотіка - ну чи він з мене))
так ми добре собі йшли назад сьогодні. околиці Корчина мені дуже сподобались - там багато місця і не сильно багато людей (віддалік від нас був тільки один намет).
а це я збирала букетик для курсу Herb Magic. у попередньому пості - його інша модифікація)
та дорогу полями ми таки знайшли ^_^. довго сумнівались, чи йдемо у правильному напрямі, аж поки не вийшли до асфальтівки на Корчин. але це був лише перший етап глобального змагання з світобудовою, яка любить посилати нас не туди)))
краєвиди всю дорогу були шикарні, шлях прямий і було вирішено, шо як тільки я знайду собі гідного ровера приїдемо сюди на своїх колесах)
по дорозі побачили отаку інсталяцію)
дуже люблю роздивлятись брами, барельєфи на карпатських будинках. олені якраз одні з найпопулярніших тварин там)
місцева церква з 19 століття, добре збереглася
з села видно Парас(ш)ку і ще якусь гору
"так ми добре собі йшли..." - і в цей момент мені страшно захотілось послухати Мертвого півня))
рухались за річкою, особливих проблем з напрямом не було. правда, роздрукований маршрут якось геть по-тупому пояснював, де шукати поворот на водоспад
дивились на всякі гірки цікавої форми
і врешті зайшли аж задалеко - за шлагбаум, дорога вже веде на Парас(ш)ку, другий водоспад є, а Гуркала немає!! поворот направо, на трав'яну дорогу ми шукали довго - вертались, заходили на кожну, як нам здавалось, імовірну стежку, консультувались у мого брата, який вже приїзив сюди ровером... в результаті знайшли симпатичне і затишне місце між дерев біля потоку і вирішили, шо водоспаду нам не побачити.
добре, шо коханий наполіг на тому, щоб вернутись ще трохи, і - урааа, ми його знайшли ^_^ хоч і невисокий, але дуже класний водоспадик)
а внизу є лагуна - чогось вона мені нагадала старий фільм "Повернення у блакитну лагуну", навіть скупнутись захотілось. до слова, деякі єноти таки скупнулись потім, а я нє, вода з-з-зимна)
тепер можна і відпочити просто сподобалась ця дємонічєска фотка мого брутального мущіни
і на численні прохання моя велика фотка))
а це я знущалась в фотіка - ну чи він з мене))
так ми добре собі йшли назад сьогодні. околиці Корчина мені дуже сподобались - там багато місця і не сильно багато людей (віддалік від нас був тільки один намет).
а це я збирала букетик для курсу Herb Magic. у попередньому пості - його інша модифікація)