кінолютий
у лютому фільмів було мало, бо було багато Once Upon a Time і три аудіокниги)) отож:
Flipped /Привіт, Джулі!/ - милий, спокійний, добрий, навіть трохи наївний фільм. про стосунки, помилки і виходи - дарма, що головні герої - двоє дітей віком десь так 12-13 років. правда, весь фільм має якийсь американський наліт і лейтмотив про мрію, яка завжди перемагає, тому хто такого не любить - не сподобається.
Skyfall /007: Координати Скайфолл/ - вже третій фільм намагаюсь зрозуміти, чи подобається мені Крейг-Бонд. не виходить. що новий фільм, то більш заплутаним стає ланцюжок злочинних дій і підступів "поганих хлопців". я втрачаю нитки розповіді і з ностальгією згадую перших "Бондів", де сюжет зрозумілий і де Шон Коннері - найкращий Бонд форевер.
Hunger Games /Голодні ігри/ - з цікавості і через брак хороших аудіокниг прослухала всю трилогію і взялась за фільм. не вразив - чогось йому бракує, навіть не знаю чого. бо книга як представник свого жанру доволі хороша, власне хороша ідея, але від фільму очікувала більшого. правда, це скоріш тому, що слухаючи аудікнижки з хорошою начиткою (а цього разу вона ріаллі була супер), я звикаю до того, як інтерпретує героя диктор, живіше уявляю його, ніж коли читаю паперову книжку. тому, певно, ще більше хотілось побачити книжку на екрані у повному варіанті, з усіма моментами. а багато з них, певна річ,позабирали. хоч фільм виявився більш ніж двогодинним і дуже тягучим. Дженніфер Лоуренс - не можу визначитись, подобається, чи ні. вона водночас не надто красива, але й притягує до себе погляд. зовнішність запам'ятовуається. а Піта я собі уявляла точно не так - більш мужнім чи що, хоч актор доволі милий. сподобався Капітолій - гарно втілили опис. сподобався Гейл - ггг)) цікаво, що вони там у другій частині назнімають.
Silver Linings Playbook /Мій хлопець псих/ - дивилась, бо Бредлі Купер і хотіла ще раз порозглядати Дженніфер Лоуренс. не знаю, за що їй дали Оскара, але фільм мені відверто не сподобався. він не те шо ніякий - він пластмасовий і взагалі жахливий. півфільму герої кричать - одне на одного, на батьків, просто так. це типу мало б означати їх психічну нерівновагу, або може вивести з рівноваги глядачів - не знаю. тільки співчуваю тим, хто ходив на це у кінотеатр. чесно подивилась половину фільму, другу проклацала вперед. історія банальна до неможливості - дві довбануті самотності шукають точок дотику, потім знаходять. там є хороші моменти - у другій частині, і я в принципі люблю банальні сюжети - у них життя. але тут ніякого життя - принаймні не мого. і ще: народ наганяє на українську назву, а по-моєму, автори зрєлі в корєнь))
En kongelig affære /Королівський роман/ - по-справжньому північний фільм (зроблено у Данії-Швеції, ну і плюс Чехія). динаміки у ньому не шукайте - там буде багато сцен красивої природи, чуттєвих любовних сцен, просто багато сцен-не-активної-дії. хоч вона теж буде, і розвиток історії буде, і цікаво теж буде. загалом мені сподобався фільм. Мадс Міккельсен відкрився з іншого боку - а то у голлівудських фільмах він грає переважно ролі мерзотників. а Алісія Вікандер якась трохи ніяка - що у ролі Кітті у "Анні Карєніній", що тут.
Bel Ami /Любий друг/- фільм загалом залишив враження позитивне, це якщо абстрагуватись від того, хто грає головного героя. хоч скоріш сподобалась сама історія. виклад - тривіальний, родзинок фільму помічено не було. ПаттісОн жахливий, добре вміє робити лише один вираз обличчя - хижий оскал. а от жіноче тріо Ума Турман-Крістіна Річчі-Крістін Скотт-Томас непогане. ага, і ще згадала: саундтрек - це найчудовіше, що є у цьому фільмі. після перегляду захотілось таки прочитати Мопассана і зрозуміти всі мотиви вчинків головного героя. і ще я подумала, що напевно фільм би мені геть не сподобався, якби читала книжку. чогось видається, на її фоні він дуже поверховий. ну але, почитаємо-побачимо.