Котиська - породисті й не дуже
котяча виставка вчора-сьогодні, на Південному. не могла туди не піти. ну і тим паче про це не напостити в жж.
так от, котів було МАЛО! різноманіття не дуже вразило, але це ж Львів, дєтка. шотландці, британці, девон-рекси, сфінкси, левкої, перси, по-моєму орієнтали і - кого я забула? а хочеться колись десь і мейн-куна вживу побачити, і абіссінську кицьку, і бенгальську і ше як мінімум порід 10. здивувало, шо не бачила сіамських злюк. та й взагалі, мрію потрапити на якусь круту виставку, але у Львові це мені, схоже, не світить)
хоча загалом котики милі, добру половину захотілось мати в себе вдома. придивилась до сфінксів і українських левкоїв - хоч і лисі, але шось в них є. їх хочеться тримати на руках, гріти й грітися) а ше - пошити їм теплу шубку, шоб не мерзли, біднята.
от як ці - мерзлюки, гріють одне одного. ше й турботливо прикривають лапою від спалахів)
найкомфортніша поза для спання, зручніше не буває)
котікі на лєжбіщє)
переважно котиська спали і ше добре, якшо мордочкою до глядачів повернуті - деякі лягали задом і хропіли - нічо не гребе. видно, шо просто вже замучені цим дводенним ідіотизмом(думаю, саме таким словом про себе вони й називають всю цю виставку, судячи з виразу морд))
оце нам сподобалось найбільше - забарвлення кльове і королівський вигляд наліцо)
триколірне висловухе чудо)
і два коти з "вогником" в очах)
останній просто демонічний мужчина)
якість фото=фото без спалаху) але, здається, після першого дня виставки тим котам вже все по цимбалах - вони тільки мріють, шоб їх лишили в спокої. хоча деякі революціонери здирають зі своїх кліток наклейки-нагороди - шоб хоч якось розважитись) а ше я собі уявила своє монстро на цій виставці - це вдома вона така смілива, шипить і кусається, а там, напевно, був би перманентний стрес і нервове подьоргування кінчика хвоста)