"Чорний принц" Айріс Мердок
всю першу частину книги я чекала, шо мене от-от затягне. скільки вже хвалили цей роман. і нарешті на 250 сторінці це сталось. затягнуло так, шо решту 240 я прочитала ледве шо не запоєм. і мені навіть сподобалось. це ж треба - написати занудних 250 сторінок, які не кожен читач подолає, шоб в кінці так закрутити) я зрозуміла другу сторону атмосферності книжок - коли насолода не від красивих описів і слів, а від красиво закрученого сюжету. але скоріше сподобалось саме тому, шо нарешті хоч шось цікаве. тим, хто любить затягнуті у тугий вузол сюжети, тут робити нічого.
але все одно - у Мердок і це далеко не головне. і те, шо мені сподобався закручений сюжет, не значить, шо я вловила, чому варто цінувати цю книгу. головне таки зміст сказаного, а не спосіб завернути сюжет. і сказане - це тисячі слів, з яких до мене по-справжньому дійшло дуже мало. думаю, авторка була б розчарована, якби запитала мене, а про шо ж книжка? про 58-річного письменника Бредлі Пірсона, який ніяк не може написати головну книжку свого життя. зрештою, він закохується і йому дається шанс - пережити і написати. якою ціною - інше питання. у мене в голові цілий рій думок з приводу цих 490 сторінок і якшо я спробую це все систематизувати - вийде маленьке (або велике) есе. та вже вийшов доволі великий запис. а я пишу-пишу, як одна з героїнь книжки, яка написала довгий лист і в ньому не було жодного слова з того, шо вона насправді хотіла сказати.
хотілося б, шоб це була книжка про кохання, з такою чудовою символічною назвою - Чорний Принц-Чорний Ерос, який знищує все на своєму шляху і "Гамлет", алюзія на якого зрозуміла тільки тим, хто читав. але, здається, це книжка більше про те, як можна перевернути свій світ. як впорядкований ритм може стати хаосом. яке непередбачуване життя і як кожна наступна мить може поміняти решту життя до невпізнаваності. і мабуть ше й про те, шо все - всередині, в голові, як завжди. більшість доленосних речей стається у нашому мозку, десь так.
хоча частина про любов мені, звісно, сподобалась найбільше)) мабуть тому, шо я не очікувала прочитати таке в цій сухій від початку книзі. але повторюючись - я мало шо зрозуміла, хоча разом з тим мало яка книжка спонукає мене думати над тим, чого я не зрозуміла. от думаю. віднаходжу все нові сенси. а найпростіший варіант - уявити, шо це таки книжка про любов - як вона народжується, живе, вбиває, забуває, але не помирає.
хто читав, які враження, про шо тут насправді йдеться? я думаю, думаю і ше більше заплутуюсь. "Чорний принц" - це та книжка, яку неможливо забути, але зрозуміти її повністю для мене поки шо теж неможливо. так само як впевнено сказати - сподобалась вона мені чи ні. скоріше зачепила і запустила в голові якісь механізми мислення. може, це і є ефект метелика інтелектуальної прози, коли ти ніби читаєш далі, але зчитуєш змісти вже не з книжки, а із свого мозку???