оооуу, Люсі

May 11, 2010 01:10

пам'ятаєте, була така старезна пісня про "Пропала собака, по кличке Люси". у мене пропав настрій. у нього навіть клички немає, шоб  взяти й покликати його.

це я вам метафорично жаліюсь, бо всі жаліються, а я шо, сама рижа чи шо? я тоже можу і буду, та.

так от, настрій пропав. зібрав манатки, тихо так, підло, навіть дверима не хлопнув. пішов, зараза, і не сказав, коли повернеться. не попрощався навіть. я зранку встала, ввімкнула мозок - а його нема. я, в принципі, вмію без нього обходитись - є один рецептік - лягти спати знову. тоді байдуже, є він зі мною чи нема. ну але абідно, нє?

сиджу, нервуюсь, нагнітаю обстановку, рву і мечу конспекти до екзамену.
злюся і вибираю ціль для пораженія. вибрала жж.
і сподіваюсь, шо завтра він вернеться. 
бо хіба то діло - жити без настрою? так не пасує. тим паче, я так звикла, шо він у мене є.
повертайся, чуєш? я скучила за тобою, чувааак!)
і не кидай мене більше тако - я ж не переживу стільки часу без тебе.
аййй нііід юююю! енд ю нід мі ту, ай ноу. я вже помітила, шо ти без мене не можеш)
та, і бзв, якшо ти не вернешся і не будеш зі мною,я  повішу на тебе купу арештантів за то, шо не можу готуватись до екзамену. во!

надумане

Previous post Next post
Up