мой вчерашний текст в фб
Шановні мої друзі, шановні львів‘яни, одесити, мешканці Алчевську, Сєверодонецьку, Івано-Франківську, любої моєї Алушти, Ялти, усього Криму, Запоріжжя, Мукачеве, Яремче, Сум, Кривого Рогу, Дніпропетровська, Донецька, мої найближчі, найкоханіші харків‘яни, всі українці!
Сьогодні львів‘яни оголосили день мовного порозуміння, який підтримали у Донецьку. Хіба ж моє рідне місто, мій любий Харків може бути осторонь? Тим більше, що саме Харків - перше місто, де було встановлено бюст Тараса Шевченко, на території садиби родини Алчевських.
Майдан зібрав багато найчистіших, найкращих представників України, серед них є мої добрі друзі, котрих я давно знаю - і я пишаюсь тим. Подивіться на них ближче - побачите, що хоча всі вони етнічно різняться, але ж усі - громадяни України.
Та з глибоким хвилюванням я кажу: громадяни, рідні, чи пам’ятаєте ви, що не кожен ворог мого ворога - мій друг. Не можна ні в якому разі, щоб на жодній площі лунали заклики, чи було встановлено жовти прапори з чорним символом, що можуть бути асоційовані з символами націонал-соціалістичної партії, що дискредитувала себе під час Другої Світової війни.
Нажаль, ми всі - і так звані бюджетники, і бізнесмени, і підприємці, і наймані працівники приватних компаній, незалежно від крові, що тече по наших венах, опинилися в одному човні, який ще мить - і може дати течу. Тому зараз, як ніколи, ми мусимо пам‘ятати, що ми всі несемо відповідальність і перед нашими батьками і дітьми, і перед батьками і дітьми захисників Майдану, що дивляться на нас прямо зараз з неба, Небесна сотня, і перед нашими родичами, що зараз мешкають і в братній Росії, і в братній Польші, Чехії, інших країнах.
Саме зараз оновлюється наша сумісна культура, наші родинні зв’язки, наші бізнес та просвіта.
Саме зараз кожен з нас повинен зупинити свій страх та замислитись, в першу чергу, що саме я, саме кожен з нас, можемо зробити для налагодження благополуччя своєї родини, яким чином може допомогти сиротам та пенсіонерам, що оточують нас, а, значить, зробити крок до благополуччя всієї нашої рідної Україні.
І якщо мова здатна налагодити наш зв’язок, то хіба може бути хоч мить сумніви, якою мовою розмовляти - тільки тою, що здатен почути співбесідник, друг та побратим. Ми мусимо зупинити безглуздя.
Тому сьогодні я розмовляю українською в надії бути почутою.
Сьогодні львів‘яни оголосили день мовного порозуміння, який підтримали у Донецьку. Хіба ж моє рідне місто, мій любий Харків може бути осторонь? Тим більше, що саме Харків - перше місто, де було встановлено бюст Тараса Шевченко, на території садиби родини Алчевських.
Майдан зібрав багато найчистіших, найкращих представників України, серед них є мої добрі друзі, котрих я давно знаю - і я пишаюсь тим. Подивіться на них ближче - побачите, що хоча всі вони етнічно різняться, але ж усі - громадяни України.
Та з глибоким хвилюванням я кажу: громадяни, рідні, чи пам’ятаєте ви, що не кожен ворог мого ворога - мій друг. Не можна ні в якому разі, щоб на жодній площі лунали заклики, чи було встановлено жовти прапори з чорним символом, що можуть бути асоційовані з символами націонал-соціалістичної партії, що дискредитувала себе під час Другої Світової війни.
Нажаль, ми всі - і так звані бюджетники, і бізнесмени, і підприємці, і наймані працівники приватних компаній, незалежно від крові, що тече по наших венах, опинилися в одному човні, який ще мить - і може дати течу. Тому зараз, як ніколи, ми мусимо пам‘ятати, що ми всі несемо відповідальність і перед нашими батьками і дітьми, і перед батьками і дітьми захисників Майдану, що дивляться на нас прямо зараз з неба, Небесна сотня, і перед нашими родичами, що зараз мешкають і в братній Росії, і в братній Польші, Чехії, інших країнах.
Саме зараз оновлюється наша сумісна культура, наші родинні зв’язки, наші бізнес та просвіта.
Саме зараз кожен з нас повинен зупинити свій страх та замислитись, в першу чергу, що саме я, саме кожен з нас, можемо зробити для налагодження благополуччя своєї родини, яким чином може допомогти сиротам та пенсіонерам, що оточують нас, а, значить, зробити крок до благополуччя всієї нашої рідної Україні.
І якщо мова здатна налагодити наш зв’язок, то хіба може бути хоч мить сумніви, якою мовою розмовляти - тільки тою, що здатен почути співбесідник, друг та побратим. Ми мусимо зупинити безглуздя.
Тому сьогодні я розмовляю українською в надії бути почутою.