Cities-59: Стебник. Часть 4. Храм бога Индастриала, или австрийская солеварня «Салина»
Индустриальная архитектура - пожалуй, наименее изученная и наиболее рисковая с точки зрения сохранения. Солеварня «Салина» в Стебнике - пожалуй, одно из лучших предприятий австрийско-польского периода в Украине. Здание совмещало в себе функции производства кухонной соли, в некотором роде - ратуши, ведь здесь на башне стояли главные часы города, с балкона произносили речи, а зал в центральной части служил для концертов и собраний. Ныне уникальное здание в некотором роде подремонтировали - поставили крышу. Неканоничную, сводчата обрушилась. Но все же. Да, и, наверное, здесь хорошо встречать Новый год…
Башня... Остатки циферблата часов
Идем внутрь
Залы - их цехами никак не назовешь - огромны. Изучаем станину
На початку ХХ століття з калійними рудниками Стебника і Калуша працювало підприємство «TESP», яке займалось їх експлуатацією. Австрійські геологи скептично ставилися до можливості розширити видобуток калійних солей на прикарпатських рудниках. У 1911 році правом розробляти корисні копалини Стебника заволоділо акціонерне товариство «Калі». Але видобуток мінеральних добрив тут була незначним. «Калі» займалося головним чином виробництвом кухонної солі, видобуток якої становив в 1911 році близько 50 тис. тонн. В 1910 −1911 рр. прокладено залізничну лінію Дрогобич-Трускавець, тим самим Стебник отримав залізничне сполучення. 1922 р. прокладено колію від залізничної станції до складів каїніту в Саліні.
Вверху остались решетки ТЕХ времен
Станина - на ней стояла аппаратура по выпариванию соли
Нижний этаж под центральным залом
Потолки кирпичные - никаких железобетонных перекрытий. Это уже как бы и не своды - они практически плоские. Такие же были над огромными боковыми залами - рухнули из-за прохудившейся крыши. Ныне так просто не умеют, технология утрачена.
Унося сокровища
Центральный зал
Станина
По центру - проход вниз, по завалам
Масштабы...
Справа - низ башни, оттуда лестница ведет наверх, к часам
Парадные двери на балкон
За зданием - транспортное хозяйство
Деревья... А если украсить на Новый год...
В квітні 1931 р. товаристово «Калі» через економічну кризу розірвало колективний договір. 240 робітників втратили роботу. Згодом Адміністрація «Саліни», вже складалась головно з поляків або спольщених чехів, почала повільно звільняти з роботи українців і натомість приймати робітників польської національності або тих стебничан, що задля власної вигоди зрікалися своєї віри та нації, переходили в римо-католицький обряд і стали називати себе шляхтичами. Їх поляки називали «пожодними» (порядними) русинами. На середину 30-х років число українців, зайнятих на копальні, впало приблизно до 18 відсотків від загальної кількості робітників.
Поруч з економічними утисками польська влада запровадила цілу низку політичних заходів, скерованих на полонізацію місцевого населення. Все діловодство велось лише державною, себто польською мовою. Цьому сприяв закон від 1924 року, який обмежував вживання української мови в адміністративних органах, суді та школі. Внаслідок цього кількість українських шкіл у Галичині різко скоротилась : від 2532 в 1923р. до 749 в 1930 р.
Проезд
Видно, что изначально крыша была сводчатая и над залами-цехами
Сучасна екологічна ситуація
Загальний об'єм підземних карстових порожнин становить 440 тис. куб. м, тампонажні роботи припинено в 1993 році. У хвостосховищі накопичено 11,2 млн. м3 відходів. За 2002 - 2004 рр. активізація поверхневого карсту тричі фіксувалася в межах 3-го поясу ЗСО курорту Трускавець, що загрожує виникненню провалів земної поверхні та можливою руйнацією автодороги Львів-Трускавець, водогону Гірне-Дрогобич (водогін знаходиться в межах впливу гірничих робіт на шахтному полі рудника № 2), лінії електропередач. У випадку виникнення надзвичайної ситуації буде відсутня можливість щодо забезпечення мешканців водопровідною водою відповідної якості та в достатній кількості. У містах відсутня достатня кількість спецавтотранспорту для доставки води.
Между залами
Еще подземка
Между залами
Сайт об истории Стебника с религиозным уклоном
В зв´язку з необхідністю збільшення випуску солі в Стебнику на протязі 1838-1843 рр. було зроблено кілька свердловин, в яких виявились соленосні породи. В 1848 році неподалік солеварні розпочалась прохідка двох шахтних стовбурів. Їх назви - «Кюбек» та «Ляриш». В 1852 році роботи було завершено. Глибина «Кюбека» сягала 221м., а «Ляриша» якому відводилась роль «вентиляційного стовбура», - 151м. Армування стовбура було вінцем і складалось з дерев´яних конструкцій. Підземні проходи в них робилися з допомогою вибухівки, що закладались в просвердлені в кам´яній стіні отвори - шпури.
Австрійські інженери сподівались, що на проектній глибині буде багато сировиці або кам´яної солі. Натомість наштовхнулись на різні тверді соленосні породи і тоді вдалися до іншого способу отримання соляної ропи. У гірничі виробки напускали прісну воду з ріки Соляниці (тоді вона була екологічно чистою). Вода розчиняла соляний зубер і утворювала насичену ропу. В зв´язку з цим виробництво кухонної солі в Стебнику в 1911 році зросло до 50 000 тонн на рік.
Територія «Саліни» доглядалась з німецькою педантичністю. Скрізь панував порядок. Про це дбали допоміжні служби підприємства. Споруду солеварні розбудували. На її другому поверсі розмістили службові приміщення адміністрації та великий актовий зал. На вежі солеварні було встановлено великий годинник, який називали польським словом «дзиґар». Так відлік часу в селі, як і на заводі, в основному прив´язувався до гудка труби заводської котельні, яку теж називали чужоземним словом - «гайц» (від німецького слова heizen - палити). Тричі на добу - о 8 годині зранку, о 4-й - пополудні та о 12-й вночі - труба голосно сповіщала про закінчення і початок робочих змін.
В почекальні копальні «Кюбек» на видному місці було встановлено постамент св. Варвари - заступниці робітництва. Перед тим, як спуститись під землю, гірники молились до неї і просили її допомоги їм чесно відпрацювати зміну та щасливо повернутись на світ. Кожного року 12 грудня, в день цієї святої великомучениці, священик приходив до копальні й правив перед її постаментом молебінь. Образи св. Варвари було встановлено також під землею, в нішах, при вході на кожний із трьох горизонтів.
По покрашенным полосам видно, что при совке были междуэтажные перекрытия
Здания рядом, в комплексе
Админкорпус, как понимаю
Пока, Салина:) хочу вернуться...
Cities-59: Стебник. Часть 1. Галицкий Донбасс
Cities-59: Стебник. Часть 2. Проводной тырнет и стихи о техникуме
Cities-59: Стебник. Часть 3. "К вершине копра, или законсервированная калийная шахта
Cities-59: Стебник. Часть 4. Храм бога Индастриала, или австрийская солеварня «Салина»