Барвинский снова переводит слово «русская» «руськая»
На сю мою працю звернув бачність проф[есор] київського університету Володимир Антонович і подав оцінку III і IV части в “Кіевской Старині” за марець 1883 (стор. 649-651) а оцінку V-ої части там же за серпень 1884 (стор. 708-710). Згадавши про дві перші части (І. Н[ечуя]-Левицького) пише професор] Антонович дальше (подаю се перекладом з Московщини): “Особливо по нашій думці, талановито уложені дві останні книжки (ч. III і IV), редакцию котрих “Просвіта” поручила Олександру] Барвінському. Спорудник ужив чимало труду до того, щоби приготовитися до виконаня своєї задачі: він пильно виучив численні твори галицьких руських, польських і чужосторонних письменників щодо вибраної ним доби істориї Руси, бачно слідив за ходом руської історичної науки, користувався єї новійшими розвідками і витворив собі ясне і виразне понятє про долю свого народу в даній добі часу, виложив її вельми доступно, але разом з тим задержав в оповіданю зовсім поважний і предметовий настрій; п. Барвінський не уживає ані поук, ані тенденцийних виходок; він оповідає просто і спокійно, але оповідані події взивають до народ-ного самопізнаня більш грімко чим усякі фрази. (См.: Олександер Барвінський. Спомини з мого життя. Частини перша та друга. Нью-Йорк-Київ, 2004. С. 320)