"Ленінопад" по-слобідськи
Свята не минули даремно! Що мені до вподоби в роботі сільського музейного працівника, так це те, що можна робочі моменти поєдувати з дружнім застіллям (головне вчасно зупинитись і не заснути в салаті). Запросили нас з Максом у гостини, а я, підступна фанатичка, скористалась нагодою та занотовувала різні слобідські байки минувшини. Ось одна з них:
В українську хвилю "перебудови" наприкінці 80-х років вже минулого століття, директор сільської школи та чоловічий скад педколективу вирішили втілити в життя зухвалу антісовєтску думку та демонтувати пам’ятник Леніну, що стояв на постаменті біля школи. В селі це був єдиний представник "вождя пролетаріату" - дідусь Ленін на лаві та двоє дітлахів біля нього. Спочатку думали зняти монумент за допомогою крану, але з’ясувалося, хоч скульптурна група бронзова, проте тонкостінна і відносно легка. В один з днів викликали машину з радгоспу "Прогрес", повантажили Ільїча в кузов та відвезли на автобазу на околиці села. Там серед іншого покинутого сільгоспобладнання, яке мало привести жителів Слободи в світлий комунізм, "Ленін з піонерами" заріс високим чагарником у якому було ледь видно фігури. Майданчик, де знаходився пам’ятник, не мав капітальної огорожі та охорони, тому любителі тирити народне добро періодично в темну пору доби навідувались на територію радгоспу. Переповідають такий випадок - якось один дядько уночі поліз за поживою. Набрав повний мішок, вже перекинув його через плече, аж бачить, з кущів на нього мужик дивиться... Дядько ледь не всрався: облава!.. Важко уявити, що там, бідному, примарилось, але він дав дьору. Так би і вартував Ленін автобазу в кущах і зеленів би далі від атмосферних явищ, коли все ж не прийшла до автобази по бронзову душу інша людина. Кажуть, востаннє Леніна з його вірними піонерами бачили в колясці мотоциклу. Вождь на великій швидкості під пердіння і сиву куряву вихлопів мотіка їхав у невідомому напрямку. Яка доля спіткала Ільїча? Розпил на пункті прийому металобрухту? А може він у приватному музеї, як артефакт радянської доби? Тут вже версії мають розбіжності... Яка б халепа не спіткала того Леніна, але він зійшов з культурної арени села ще на присмерку Радянського Союзу, а на згадку залишилось лише три світлини з процесу демонтажу. Кажуть, один з учасників того дійства вигукнув: "Я ще увійду в історію!" Так воно й сталось. Це був перший випадок "ленінопаду" на Кагарличчині.
В українську хвилю "перебудови" наприкінці 80-х років вже минулого століття, директор сільської школи та чоловічий скад педколективу вирішили втілити в життя зухвалу антісовєтску думку та демонтувати пам’ятник Леніну, що стояв на постаменті біля школи. В селі це був єдиний представник "вождя пролетаріату" - дідусь Ленін на лаві та двоє дітлахів біля нього. Спочатку думали зняти монумент за допомогою крану, але з’ясувалося, хоч скульптурна група бронзова, проте тонкостінна і відносно легка. В один з днів викликали машину з радгоспу "Прогрес", повантажили Ільїча в кузов та відвезли на автобазу на околиці села. Там серед іншого покинутого сільгоспобладнання, яке мало привести жителів Слободи в світлий комунізм, "Ленін з піонерами" заріс високим чагарником у якому було ледь видно фігури. Майданчик, де знаходився пам’ятник, не мав капітальної огорожі та охорони, тому любителі тирити народне добро періодично в темну пору доби навідувались на територію радгоспу. Переповідають такий випадок - якось один дядько уночі поліз за поживою. Набрав повний мішок, вже перекинув його через плече, аж бачить, з кущів на нього мужик дивиться... Дядько ледь не всрався: облава!.. Важко уявити, що там, бідному, примарилось, але він дав дьору. Так би і вартував Ленін автобазу в кущах і зеленів би далі від атмосферних явищ, коли все ж не прийшла до автобази по бронзову душу інша людина. Кажуть, востаннє Леніна з його вірними піонерами бачили в колясці мотоциклу. Вождь на великій швидкості під пердіння і сиву куряву вихлопів мотіка їхав у невідомому напрямку. Яка доля спіткала Ільїча? Розпил на пункті прийому металобрухту? А може він у приватному музеї, як артефакт радянської доби? Тут вже версії мають розбіжності... Яка б халепа не спіткала того Леніна, але він зійшов з культурної арени села ще на присмерку Радянського Союзу, а на згадку залишилось лише три світлини з процесу демонтажу. Кажуть, один з учасників того дійства вигукнув: "Я ще увійду в історію!" Так воно й сталось. Це був перший випадок "ленінопаду" на Кагарличчині.