Як же я люблю це малятко! воно таке потішне, таке зворушливе, таке розумнятко... Завжди, коли прокидається, а я лежу поряд, каже - Я вже наспався... А сьогодні бачу: потягнувся, розплющив очка, зняв із себе ковдру, повернуся до мене і каже - Мама, ти вже втомилася спати? питаю, а ти що, вже втомився? - я вже втомився )))) ну хіба це не мило )))
Господь, певно, даючи мені чотирьох дітей хотів урятувати їх від надмірної любові і зіпсутості через це. бо я навіть не уявляю, що було би, якби у нас був лише хтось один із них - носилися б як із писаною торбою і заціловували без кінця)
Мене сьогодні прорвало… у світлі сьогоднішніх політичних подій хочу заявити про утиски наших мовних прав. Все починається в житті з малого, як писалося колись у Букварі. Так і становлення особистості починається із садочка та школи. Про школу і скажу. Зі слів дітей лише 40% уроку вчителі ведуть українською. На перервах вже мовчу. Деякі вчителі на
( Read more... )
В ці вихідні з дітьми - своїми та сусідськими - розпочали дитячий арт-проект "Халабуда". Це наслідок захоплення ось цим: http://berko-bra.livejournal.com/1176.htmlRead more... )
Сьогодні співаю Устимку колискову, а він замість спати - в долоньки плескає. Тарас каже - то він аплодує :) Ну от звідки ті діти знають, що треба аплодувати? Або ж що під музику танцювати можна? Ми його ще цьому не вчили)
Устик мене надихає на малювання :) дивлюся на нього - і хочу малювати. його личко, його очі, губки... звісно, це не портрети, а більше як дитячі ілюстрації. вперше малювала акварельний пейзаж - прикольно вийшло
( Read more... )
днями наснилося, що Устим сказав своє перше слово. Ніби Олеся читала їм якусь казку, а малий взяв і повторив за нею "баба яга", а потім ще раз те саме. аж тут сьогодні увечері він нам заспівав: аба-ба-ба-ба-ба-ба-ба... ну без яга, але все ж :)