Київ - Одеса - Білгород-Дністровський - Курортне
Повернулися додому після 5-денної поїздки на Одещину. Багато різних вражень. Спробую коротко передати деякі спостереження, які можуть бути цікавими іншим:
- В Одесі пішли на Дерибасівську і натрапили на "Зелену хвилю" - фестиваль книги. від сцени штук 5 поспіль стояли ятки з московськими книгами, а далі по курсу теж переважно російські видавництва. Бачили 1 білоруське і кілька українських, в т.ч. "Старого Лева".
- На біг-бордах повсюди траплялося нав"язування стереотипу вищості російської мови (що де-факто означає нижчість української), для цього використовували цитати Пушкіна, Гоголя... типу: "русскій язик стоіт више другіх європєйскіх язиков"...
- першу ніч заночували поблизу Сухого лиману. таке гарне затишне місце надибали, далеко від людей і дороги, зате вночі виявилося, що довкола того лугу іде залізниця і нам цілу ніч торохтіли товарняки - це було жахливо.
- Дорогою до Білгорода-Дністровського стали в Затоці, щоб сходити до моря. Я такого ще не бачила - тіла лежать так щільно одне до одного, що годі й пройти. і так близько до моря, що дітям не вдалося навіть там похлюпатися, бо повсякчас підіймалися набурмосені дівчата, які там засмагали і просили "нє бризгаться". А потім прийшли чорні хлопці, які пропонували із ними сфотографуватися. вони дуже кумедно знущалися із тих засмагаючих тушок, хоча і дещо нахабно. Питали: ти живая? чево лєжиш, ти живая? ну вони хотіли, щоб ті піднялися і показали всім свої голі груди (більшість там без верха засмагали)...
- Ще від Затоки почалася реклама гіпермаркету Таврія В, ми в нього і вирішили тримати путь, щоб купити їжі. Їхали за вказівниками аж до останнього перехрестя. на ньому стояв рекламний щит, але напрямок не вказаний. тож ми проїхали прямо - нічого не знайшли, потім поїхали ліворуч - теж глухо, але зустріли людей і вони нарешті сказали, що треба було праворуч. І взагалі нам частенько доводилося кружляти через відсутність вказівників.
- Щодо вказівників, то 7 кілометр теж ніяк не позначений, тож ми проїхали кілометрів зо 5 зайвих, шукаючи його...
- Гарно стали наметом в Білгороді, але там була така хмара комарів, що ми в житті такого не бачили... правда комарі дивні, зелені і не дуже агресивні. Тепер маємо контакти людини, де можна кинути намет біля фортеці в мальовничому куточку, тож кому треба - звертайтеся )
- Фортеця чудова. Нам дуже сподобалося. Тож до списку додалася ще одна пам"ятка, яку ми відвідали. Що здивувало - досить дешеві сувеніри. А ще - для багатодітної родини вхід безкоштовний - і це теж приємно)
- Далі поїхали до моря в Курортне. Гіршої дороги, ніж туди годі пошукати. Хоча мабуть таки є. І це печально.
- Там все би гарно, але місця під кемпінг мало, дерев майже немає, поряд нічні дискотеки, п"яні розборки, вранішні трактори і намети на головах одне в одного. диміло звідусіль. ми стали трохи осторонь від наметів, зате близько до стежки, де всі ходили. то біля нас вночі якось дубасилися п"яні чуваки - стрьомнувато було...
- Пляж тут, звісно ж, засраний. Було таке дике бажання поробити якісь таблички-демотиватори, але не було ні маркера, ні паперу. Люди свині і ніщо їх не змінить. Дуже багато там молдован. багато україномовних українців. місцеві теж часто-густо траплялися україномовні.
- Чим мені не подобається це узбережжя - завжди багато медуз. а цього разу ще і зелених водоростів нанесло. то таке відчуття, ніби в болото заходиш, а не в море. Хоча піщаний пляж краще, ніж галька.
- 7-й кілометр неприємно вразив: хамуваті й непривітні продавці. ніби вони продавати нічого не хочуть. Єдині, хто припрошував до товару - це чорношкірі. але вони були надто наполегливі, а товар гівняний, тож ми повз них пробігали. китайці переважно торгують оптом. Якщо не знаєш де що продається і де який "мікрорайон" - то можна купити товар за київськими цінами або і взагалі не знайти те, що треба. Що здивувало - якийсь малий асортимент бісеру. щоправда я лише у трьох точках дивилася. А часом у продавця тричі питаєш: скільки коштує, а вона така зайнята розмовою з колєгою. що і уваги на тее не звертає. І я постійно це порівнювала з Туреччиною, де тебе беруть за руку і водять, все показують, розказують, припрошують, посміхаються... тут же: "что вам здєсь надо?" хіба після цього схочеш щось у них купити? отаке...
Але загалом поїздка вдала, таке відчуття. іби ми не 5 а всі 10 днів мандрували - так усе насичено вийшло.
- ага, ще одне: дині там нормально по 3 грн. за кг, а кавуни навіть по 1 грн. бачили, але переважно по 1,5 (якщо не близько до моря). Дома ж поїхали у Фоззі, а тут кавун 1,26 грн., а диня - 2,7. Отаке.
- В Одесі пішли на Дерибасівську і натрапили на "Зелену хвилю" - фестиваль книги. від сцени штук 5 поспіль стояли ятки з московськими книгами, а далі по курсу теж переважно російські видавництва. Бачили 1 білоруське і кілька українських, в т.ч. "Старого Лева".
- На біг-бордах повсюди траплялося нав"язування стереотипу вищості російської мови (що де-факто означає нижчість української), для цього використовували цитати Пушкіна, Гоголя... типу: "русскій язик стоіт више другіх європєйскіх язиков"...
- першу ніч заночували поблизу Сухого лиману. таке гарне затишне місце надибали, далеко від людей і дороги, зате вночі виявилося, що довкола того лугу іде залізниця і нам цілу ніч торохтіли товарняки - це було жахливо.
- Дорогою до Білгорода-Дністровського стали в Затоці, щоб сходити до моря. Я такого ще не бачила - тіла лежать так щільно одне до одного, що годі й пройти. і так близько до моря, що дітям не вдалося навіть там похлюпатися, бо повсякчас підіймалися набурмосені дівчата, які там засмагали і просили "нє бризгаться". А потім прийшли чорні хлопці, які пропонували із ними сфотографуватися. вони дуже кумедно знущалися із тих засмагаючих тушок, хоча і дещо нахабно. Питали: ти живая? чево лєжиш, ти живая? ну вони хотіли, щоб ті піднялися і показали всім свої голі груди (більшість там без верха засмагали)...
- Ще від Затоки почалася реклама гіпермаркету Таврія В, ми в нього і вирішили тримати путь, щоб купити їжі. Їхали за вказівниками аж до останнього перехрестя. на ньому стояв рекламний щит, але напрямок не вказаний. тож ми проїхали прямо - нічого не знайшли, потім поїхали ліворуч - теж глухо, але зустріли людей і вони нарешті сказали, що треба було праворуч. І взагалі нам частенько доводилося кружляти через відсутність вказівників.
- Щодо вказівників, то 7 кілометр теж ніяк не позначений, тож ми проїхали кілометрів зо 5 зайвих, шукаючи його...
- Гарно стали наметом в Білгороді, але там була така хмара комарів, що ми в житті такого не бачили... правда комарі дивні, зелені і не дуже агресивні. Тепер маємо контакти людини, де можна кинути намет біля фортеці в мальовничому куточку, тож кому треба - звертайтеся )
- Фортеця чудова. Нам дуже сподобалося. Тож до списку додалася ще одна пам"ятка, яку ми відвідали. Що здивувало - досить дешеві сувеніри. А ще - для багатодітної родини вхід безкоштовний - і це теж приємно)
- Далі поїхали до моря в Курортне. Гіршої дороги, ніж туди годі пошукати. Хоча мабуть таки є. І це печально.
- Там все би гарно, але місця під кемпінг мало, дерев майже немає, поряд нічні дискотеки, п"яні розборки, вранішні трактори і намети на головах одне в одного. диміло звідусіль. ми стали трохи осторонь від наметів, зате близько до стежки, де всі ходили. то біля нас вночі якось дубасилися п"яні чуваки - стрьомнувато було...
- Пляж тут, звісно ж, засраний. Було таке дике бажання поробити якісь таблички-демотиватори, але не було ні маркера, ні паперу. Люди свині і ніщо їх не змінить. Дуже багато там молдован. багато україномовних українців. місцеві теж часто-густо траплялися україномовні.
- Чим мені не подобається це узбережжя - завжди багато медуз. а цього разу ще і зелених водоростів нанесло. то таке відчуття, ніби в болото заходиш, а не в море. Хоча піщаний пляж краще, ніж галька.
- 7-й кілометр неприємно вразив: хамуваті й непривітні продавці. ніби вони продавати нічого не хочуть. Єдині, хто припрошував до товару - це чорношкірі. але вони були надто наполегливі, а товар гівняний, тож ми повз них пробігали. китайці переважно торгують оптом. Якщо не знаєш де що продається і де який "мікрорайон" - то можна купити товар за київськими цінами або і взагалі не знайти те, що треба. Що здивувало - якийсь малий асортимент бісеру. щоправда я лише у трьох точках дивилася. А часом у продавця тричі питаєш: скільки коштує, а вона така зайнята розмовою з колєгою. що і уваги на тее не звертає. І я постійно це порівнювала з Туреччиною, де тебе беруть за руку і водять, все показують, розказують, припрошують, посміхаються... тут же: "что вам здєсь надо?" хіба після цього схочеш щось у них купити? отаке...
Але загалом поїздка вдала, таке відчуття. іби ми не 5 а всі 10 днів мандрували - так усе насичено вийшло.
- ага, ще одне: дині там нормально по 3 грн. за кг, а кавуни навіть по 1 грн. бачили, але переважно по 1,5 (якщо не близько до моря). Дома ж поїхали у Фоззі, а тут кавун 1,26 грн., а диня - 2,7. Отаке.