Как ОУН, Гитлер и Сталин делили Польшу.
Недавно я уже писал о том, что в 39-м Польшу делили не только Гитлер и Сталин. И это правда. Но не вся правда. Сегодня я добавлю к этой правде еще один интересный штришок.
Куда менее известно, что вместе с Гитлером Польшу дерибанила еще одна сила. Та, поклонники которой ныне называют пакт Молотова-Риббентропа преступным. Итак, кто же это у нас в преступлении-то соучаствовал кроме указанных в предыдущем посте?
Носили эти ребята вот такие вот знаки:
Сначала - общеизвестные факты:
Український Легіон (німецькою. Ukrainische Legion, криптонім. "Berg-Bauern Hilfe", BBH - українська військова формація, власна назва - Військовий Підрозділ Націоналістів, у літературі за темою часто уживана назва Легіон Сушка, створений, організований та екіпірований внаслідок порозуміння Організації Українських Націоналістів з Абвером, який у часі агресії Німеччини та СССР на Польщу діяв на боці III Рейху.
/*Украинский Легион - часто используемое название Легион Сушка - создан, экипирован и организов вследствие взаимодействия ОУН и Абвера, действовал на стороне рейха*/
Вот он, этот коварный тип военной наружности:
Дальше - немножко украинского текста. Ну, чтобы не обвинили в перевирании.
Встановлення зв'язку з ОУН за дорученням OKW взяв на себе шеф управління німецької розвідки і контррозвідки (абверу) адмірал Вільгельм Канаріс (http://ru.wikipedia.org/wiki/Канарис,_Вильгельм_Франц), який "особисто знав і цінував" Євгена Коновальця (http://uk.wikipedia.org/wiki/Коновалець_Євген).
Андрій Боляновський. "Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939 - 1945)" Львівський національний університет ім. Івана Франка; Канадський інститут українських студій Альбертського університету. - Львів: 2003. - 686 с.
В 1938р. проведено старшинський вишкіл для членів військової референтури ОУН у селищі Saubersdorf за 50км від Відня, а в грудні того самого року - над озером Himsee у Баварії. Місця їх підготовки суворо законспірували й вони не підтримували жодних зв'язків із зовнішнім світом - за вийнятком того, що їх підтримували Р.Сушко (http://uk.wikipedia.org/wiki/Роман_Сушко) і В.Курманович. Один з учасників вишколу Євген Гутович згадував про вишкіл, яким керував генерал-лейтенант Теодор Ендрес (Endres): "Вишкіл поставлений був на дуже високому рівні. Крім звичайних теоретичних викладів, відбували ми теренові вправи і часто їздили на різні показові маневри регулярної німецької армії... Нас самих представляли тоді як групу студентів з різних країн...Наука тривала шість місяців..."
На початку липня 1939р. шеф абверу отримав від свого керівництва дозвіл створити Український Легіон (УВ). Його формування доручено Е.Лагузену, а статус визначено як "Спеціальний загін особливого застосування".
Провідник ОУН А.Мельник доручив Р.Сушкові постійно контактувати з німецьким командуванням і командирами підрозділів УЛ, що мав діяти в рамках "виконання актуальних завдань націоналістичного руху".
31 серня легіонери здали свій цивільний одяг і отримали перефарбовані у темно-залений колір уніформи колишньої чехословацької армії. Крім порядкового номера на плечі вони отримали пов'язку з літерами "ВВН". 2 вересня 2-й курінь почав просування з Меджилаборце через Словаччину в другій лінії з частинами 172-го полку 57-ої ("мюнхенської") піхотної дивізії, яка належала до 18-го армійського корпусу 14-ої армії групи армій "Південь". Разом із згаданою дивізією легіон пройшов у південному напрямку на Сянок, Турку, Ліски, Самбір, Дрогобич, Стрий. 1-ий курінь у східному напрямку з Маркушівець вирушив через Пряшів. На українські землі він увійшов в уніформі колишньої чехословацької армії та пілотках без німецьких розпізнавальних знаків.
У ході воєнних дій обидва курені ВВН розділено на невеликі групи й підпорядковано різним німецьким частинам; деякі з цих груп дійшли до Стрия і навіть околиць Львова.
"Здобуто 7 важких гармат, 34 гармати і кулемети, 80 легких кулеметів, 3'000 крісів, 14'850 ручних гранат, поїзди й 54 механічні вози" - зазначалося у звіті Сушка переданому штабу Розенберга.
Після вступу РККА на територію Західної України разом із німецькою армією відійшли й українські сотні, які отримали від німецького командування наказ зайнятися під Краковом охороною українських втікачів, котрі почали масово переходити на захід від Сяну.
Додаткова інформація:
Книш З. Перед походом на Схід (1 частина) - http://knysh.us.org.ua/pochod-1/
Гірняк Л. На стежках історичних подій - http://mnib.malorus.org/kniga/408/
Стебельський І. Шляхами молодости і боротьби (фрагменти) - http://exlibris.org.ua/stebelski/
На самом деле преступная дружба наладилась куда ранее. Снова-таки цитата:
Співпраця українських націоналістів з німецьким Абвером розпочалася ще задовго до приходу нацистів до влади. Найбільшу роль у її налагодженні відіграв Ріко Ярий, який з 1921 року очолював мережу УВО в Німеччині та займався пошуком, зокрема, джерел для постачання Організації зброєю та військовими матеріалами, грошовими коштами, вишкільними базами[1].
Завдяки цьому у січні-березні 1923 року група членів УВО отримала можливість проходження у Мюнхені тримісячних радіотехнічно-диверсійних курсів. За спогадами одного з слухачів цих курсів Осипа Мельниковича[2]:« Програма вишколу складалася з двох головних ділянок: радіослужби й технічно-піонерської. В першій вишколювано курсантів приймати й надавати радіовістки; в другій зривати мости, укріплення, будівлі та ставити міни взагалі. Насамперед вишколювали нас теоретично, а відтак практично. »
Наприкінці 1923 р. - на початку 1923 р. аналогічні курси під контролем Ріко Ярого було проведено також у Голандії. Наприкінці 1932 р. між тодішнім шефом німецької розвідки Конрадом Патцінгом та Євгеном Коновальцем і Ріком Ярим було укладено усну угоду, за якою ОУН погоджувалася співпрацювати у військовій сфері у разі німецько-польського конфлікту, а німецька розвідка зобов'язалася здійснювати щомісячне фінансування ОУН на суму у 7000 марок щомісячно, починаючи з 1933 р., а також при потребі забезпечувати Організацію додатковими сумами для виконання «спеціальних завдань»
Таким образом, наблюдается следующая картина. Дружба с нацистами (а не с властями Веймарской республики) завязалась раньше некуда. И цель была очерчена четко: помощь немцам при разделе Польши.
А когда пришла пора - ОУН собрала, кого смогла, и совместно с Гитлером пошли ПРЕСТУПНО дерибанить Польшу.
Так что в сентябре 1939-го ОУН сражалась вместе с Гитлером против Польши, и по праву может считаться участницей развязывания Второй мировой войны.
Куда менее известно, что вместе с Гитлером Польшу дерибанила еще одна сила. Та, поклонники которой ныне называют пакт Молотова-Риббентропа преступным. Итак, кто же это у нас в преступлении-то соучаствовал кроме указанных в предыдущем посте?
Носили эти ребята вот такие вот знаки:
Сначала - общеизвестные факты:
Український Легіон (німецькою. Ukrainische Legion, криптонім. "Berg-Bauern Hilfe", BBH - українська військова формація, власна назва - Військовий Підрозділ Націоналістів, у літературі за темою часто уживана назва Легіон Сушка, створений, організований та екіпірований внаслідок порозуміння Організації Українських Націоналістів з Абвером, який у часі агресії Німеччини та СССР на Польщу діяв на боці III Рейху.
/*Украинский Легион - часто используемое название Легион Сушка - создан, экипирован и организов вследствие взаимодействия ОУН и Абвера, действовал на стороне рейха*/
Вот он, этот коварный тип военной наружности:
Дальше - немножко украинского текста. Ну, чтобы не обвинили в перевирании.
Встановлення зв'язку з ОУН за дорученням OKW взяв на себе шеф управління німецької розвідки і контррозвідки (абверу) адмірал Вільгельм Канаріс (http://ru.wikipedia.org/wiki/Канарис,_Вильгельм_Франц), який "особисто знав і цінував" Євгена Коновальця (http://uk.wikipedia.org/wiki/Коновалець_Євген).
Андрій Боляновський. "Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939 - 1945)" Львівський національний університет ім. Івана Франка; Канадський інститут українських студій Альбертського університету. - Львів: 2003. - 686 с.
В 1938р. проведено старшинський вишкіл для членів військової референтури ОУН у селищі Saubersdorf за 50км від Відня, а в грудні того самого року - над озером Himsee у Баварії. Місця їх підготовки суворо законспірували й вони не підтримували жодних зв'язків із зовнішнім світом - за вийнятком того, що їх підтримували Р.Сушко (http://uk.wikipedia.org/wiki/Роман_Сушко) і В.Курманович. Один з учасників вишколу Євген Гутович згадував про вишкіл, яким керував генерал-лейтенант Теодор Ендрес (Endres): "Вишкіл поставлений був на дуже високому рівні. Крім звичайних теоретичних викладів, відбували ми теренові вправи і часто їздили на різні показові маневри регулярної німецької армії... Нас самих представляли тоді як групу студентів з різних країн...Наука тривала шість місяців..."
На початку липня 1939р. шеф абверу отримав від свого керівництва дозвіл створити Український Легіон (УВ). Його формування доручено Е.Лагузену, а статус визначено як "Спеціальний загін особливого застосування".
Провідник ОУН А.Мельник доручив Р.Сушкові постійно контактувати з німецьким командуванням і командирами підрозділів УЛ, що мав діяти в рамках "виконання актуальних завдань націоналістичного руху".
31 серня легіонери здали свій цивільний одяг і отримали перефарбовані у темно-залений колір уніформи колишньої чехословацької армії. Крім порядкового номера на плечі вони отримали пов'язку з літерами "ВВН". 2 вересня 2-й курінь почав просування з Меджилаборце через Словаччину в другій лінії з частинами 172-го полку 57-ої ("мюнхенської") піхотної дивізії, яка належала до 18-го армійського корпусу 14-ої армії групи армій "Південь". Разом із згаданою дивізією легіон пройшов у південному напрямку на Сянок, Турку, Ліски, Самбір, Дрогобич, Стрий. 1-ий курінь у східному напрямку з Маркушівець вирушив через Пряшів. На українські землі він увійшов в уніформі колишньої чехословацької армії та пілотках без німецьких розпізнавальних знаків.
У ході воєнних дій обидва курені ВВН розділено на невеликі групи й підпорядковано різним німецьким частинам; деякі з цих груп дійшли до Стрия і навіть околиць Львова.
"Здобуто 7 важких гармат, 34 гармати і кулемети, 80 легких кулеметів, 3'000 крісів, 14'850 ручних гранат, поїзди й 54 механічні вози" - зазначалося у звіті Сушка переданому штабу Розенберга.
Після вступу РККА на територію Західної України разом із німецькою армією відійшли й українські сотні, які отримали від німецького командування наказ зайнятися під Краковом охороною українських втікачів, котрі почали масово переходити на захід від Сяну.
Додаткова інформація:
Книш З. Перед походом на Схід (1 частина) - http://knysh.us.org.ua/pochod-1/
Гірняк Л. На стежках історичних подій - http://mnib.malorus.org/kniga/408/
Стебельський І. Шляхами молодости і боротьби (фрагменти) - http://exlibris.org.ua/stebelski/
На самом деле преступная дружба наладилась куда ранее. Снова-таки цитата:
Співпраця українських націоналістів з німецьким Абвером розпочалася ще задовго до приходу нацистів до влади. Найбільшу роль у її налагодженні відіграв Ріко Ярий, який з 1921 року очолював мережу УВО в Німеччині та займався пошуком, зокрема, джерел для постачання Організації зброєю та військовими матеріалами, грошовими коштами, вишкільними базами[1].
Завдяки цьому у січні-березні 1923 року група членів УВО отримала можливість проходження у Мюнхені тримісячних радіотехнічно-диверсійних курсів. За спогадами одного з слухачів цих курсів Осипа Мельниковича[2]:« Програма вишколу складалася з двох головних ділянок: радіослужби й технічно-піонерської. В першій вишколювано курсантів приймати й надавати радіовістки; в другій зривати мости, укріплення, будівлі та ставити міни взагалі. Насамперед вишколювали нас теоретично, а відтак практично. »
Наприкінці 1923 р. - на початку 1923 р. аналогічні курси під контролем Ріко Ярого було проведено також у Голандії. Наприкінці 1932 р. між тодішнім шефом німецької розвідки Конрадом Патцінгом та Євгеном Коновальцем і Ріком Ярим було укладено усну угоду, за якою ОУН погоджувалася співпрацювати у військовій сфері у разі німецько-польського конфлікту, а німецька розвідка зобов'язалася здійснювати щомісячне фінансування ОУН на суму у 7000 марок щомісячно, починаючи з 1933 р., а також при потребі забезпечувати Організацію додатковими сумами для виконання «спеціальних завдань»
Таким образом, наблюдается следующая картина. Дружба с нацистами (а не с властями Веймарской республики) завязалась раньше некуда. И цель была очерчена четко: помощь немцам при разделе Польши.
А когда пришла пора - ОУН собрала, кого смогла, и совместно с Гитлером пошли ПРЕСТУПНО дерибанить Польшу.
Так что в сентябре 1939-го ОУН сражалась вместе с Гитлером против Польши, и по праву может считаться участницей развязывания Второй мировой войны.