Sep 05, 2009 16:56
Хтось із моїх постійних критиків казав, що це схоже чимось на Океан Ельзи. Одразу кажу, що така схожість не планувалася. Можливо, я старався в плані символізму, кияни мають зрозуміти.
Маршрутка, Магістраль, Мегаполіс
Їхав я мостом Гнилої Води
Над тою дорогою, де живеш ти.
Я їхав крізь вечір, печалі і сум,
Не розпорошивши усіх своїх дум.
Слова, що писала рядками постів,
Для мене були щоб вони я хотів.
Всевидячим оком хотілось би стать -
З екранів сріблястих тобі все сказать.
Конвертик Пандори тобі дарував
Я опам’ятався опісля, згадав,
Що сенсу у тому і крихти нема
Піар і реклама, і пафос - ДАРМА!
Тепер їду я від Петра до Павла.
Неон заміняє мені ліхтаря
До дому я скоро доїду свого
І ляжу я спати… тобі ж все одно.
31.07.2008
емоції,
мистецтво,
Київ