паралельна реальність (ще раз про любов)
Оригинал взят у 0navaho0 в паралельна реальність
Янгол спитав мене як воно.. кохати по-справжньому?
а мені одразу згадався Соляріс, з Клуні, то й що Содерберга..
і вірш, я пам"ятаю як він мене цепанув той вірш.. я запам"ятав його, одразу кинувся гуглом і знайшов..
Конец придет всевластью смерти. Дилан Томас
Конец придет всевластью смерти
Нагие мертвецы сольются вместе
С дыханьем ветра и младой луной,
Когда их кости белые истлеют,
Они во звездах растворятся,
Сойдя с ума, они свой разум сохранят
В пучину погрузясь, чтобы воспрянуть вновь
Любовники погибнут, но не сама любовь
Конец придёт всевластью смерти
Конец придет всевластью смерти.
Они под волнами морскими - будут вместе,
И, распростершись в них, все ж не умрут.
Изломлены на рамах пыточных, они, повиснув
На спицах колеса, - все ж сохранят свой дух.
И вера соединит пространство рук, что врозь.
Когда же зло едино и разит насквозь -
Соединит, и им не даст сломиться.
Конец придет всевластью смерти.
Конец придет всевластью смерти.
Им более не слушать чаек песни
И шум о берег разбивающихся волн...
И где дыханьем был затронут лишь цветок,
что свой тогда подставил лепесток - дождя ударам.
Не важно: сошедшие с ума иль мертвые они -
Костям их не истлеть бесследно в их могилах,
И те взывают к солнцу, что осветить их в силах.
Конец придет всевластью смерти.
і я сказа Янголу, що кохати по-справжньому, то страшний іспит, випробування.. і що справжнє кохання ніколи не має хеппі-енду.. ніколи.. коли воно справжнє, те кохання.
коли воно насправді СПРАВЖНЄ..
і що я зрозумів те давно... на своєму власному досвіді переконався. і не один раз!!
не один!!!
воно, справжнє кохання, наче виклик всьому розумному на цій землі.. виклик правилам, звичаям, шаблонам.. воно виклик навіть нашим рідним, і його, цього справжнього кохання ніхто не розуміє.. ніхто окрім самих закоханих..
і що всі найвеличніші літературні, музичні і образотворчі шедеври Землі - присвячені ТРАГЕДІЇ справжнього, божественного кохання.. трагедії, не хеппіенду..
кохати по-справжньому.. то зле.
то зле.. бо не веде ні до чого доброго... кохані завжди помирають. завжди.
або він, або вона, або обидвоє, як Ромео і Джульєта..
як у кіно - ангел спустився, покохавши Жінку насправді, а вона сіла в машину і загинула.
чи моя власна кохана жінка, що взяла і померла уві сні. кохана понад життя і на все життя.. кохана по-справжньому..
бо я не вмію інакше.. я не можу бажати тільки тіла, чи душі, чи губ, чи просто фізичного, чи надіти ошийник.. то не я, то не моє.
я вмію кохати тільки по-справжньому, але вже знаю, що з того нічого не вийде. хіба трагедія.
тому я більше ніколи не кохаю по-справжньому..
бо це означає вбити свою кохану.
або створити свій, нереальний, паралельний світ, світ в котрому можна жити по-справжньому і кохати..
тільки так.. інакше не можна. інакше - трагедія..
і ще я НЕ СКАЗАВ Янголу.. я не сказав самого головного..
кохати по-справжньому - то означає пожертвувати собою ради свого кохання.
пожертвувати, щоби воно змогло жити вічно.
Янгол спитав мене як воно.. кохати по-справжньому?
а мені одразу згадався Соляріс, з Клуні, то й що Содерберга..
і вірш, я пам"ятаю як він мене цепанув той вірш.. я запам"ятав його, одразу кинувся гуглом і знайшов..
Конец придет всевластью смерти. Дилан Томас
Конец придет всевластью смерти
Нагие мертвецы сольются вместе
С дыханьем ветра и младой луной,
Когда их кости белые истлеют,
Они во звездах растворятся,
Сойдя с ума, они свой разум сохранят
В пучину погрузясь, чтобы воспрянуть вновь
Любовники погибнут, но не сама любовь
Конец придёт всевластью смерти
Конец придет всевластью смерти.
Они под волнами морскими - будут вместе,
И, распростершись в них, все ж не умрут.
Изломлены на рамах пыточных, они, повиснув
На спицах колеса, - все ж сохранят свой дух.
И вера соединит пространство рук, что врозь.
Когда же зло едино и разит насквозь -
Соединит, и им не даст сломиться.
Конец придет всевластью смерти.
Конец придет всевластью смерти.
Им более не слушать чаек песни
И шум о берег разбивающихся волн...
И где дыханьем был затронут лишь цветок,
что свой тогда подставил лепесток - дождя ударам.
Не важно: сошедшие с ума иль мертвые они -
Костям их не истлеть бесследно в их могилах,
И те взывают к солнцу, что осветить их в силах.
Конец придет всевластью смерти.
і я сказа Янголу, що кохати по-справжньому, то страшний іспит, випробування.. і що справжнє кохання ніколи не має хеппі-енду.. ніколи.. коли воно справжнє, те кохання.
коли воно насправді СПРАВЖНЄ..
і що я зрозумів те давно... на своєму власному досвіді переконався. і не один раз!!
не один!!!
воно, справжнє кохання, наче виклик всьому розумному на цій землі.. виклик правилам, звичаям, шаблонам.. воно виклик навіть нашим рідним, і його, цього справжнього кохання ніхто не розуміє.. ніхто окрім самих закоханих..
і що всі найвеличніші літературні, музичні і образотворчі шедеври Землі - присвячені ТРАГЕДІЇ справжнього, божественного кохання.. трагедії, не хеппіенду..
кохати по-справжньому.. то зле.
то зле.. бо не веде ні до чого доброго... кохані завжди помирають. завжди.
або він, або вона, або обидвоє, як Ромео і Джульєта..
як у кіно - ангел спустився, покохавши Жінку насправді, а вона сіла в машину і загинула.
чи моя власна кохана жінка, що взяла і померла уві сні. кохана понад життя і на все життя.. кохана по-справжньому..
бо я не вмію інакше.. я не можу бажати тільки тіла, чи душі, чи губ, чи просто фізичного, чи надіти ошийник.. то не я, то не моє.
я вмію кохати тільки по-справжньому, але вже знаю, що з того нічого не вийде. хіба трагедія.
тому я більше ніколи не кохаю по-справжньому..
бо це означає вбити свою кохану.
або створити свій, нереальний, паралельний світ, світ в котрому можна жити по-справжньому і кохати..
тільки так.. інакше не можна. інакше - трагедія..
і ще я НЕ СКАЗАВ Янголу.. я не сказав самого головного..
кохати по-справжньому - то означає пожертвувати собою ради свого кохання.
пожертвувати, щоби воно змогло жити вічно.