Коло індіянського вогнища.
мої багаття почасті спалахують на місцях ходжених, торованих відважними першопрохідцями задовго до мене, навіть задовго до мої появи.. я нерідко знаходжу сліди тих одчайдухів часом у таких складних реаліях, що й передати не годен. викликаючи духи пращурів до розмови коло танцюючих язиків полум"я, нерідко стрічаю гостей потойбіччя, котрі теж раді бувають кинутому в чорну порожнечу запрошенню і приходять, туляться десь скраю, дослухаються до розмов, до розповідей живих людей і давно померлих, та все ніяк ближче підійти не наважуються.. все чекають, аби я сам залишився, до самого їм не так лячно заговорювати, менше конкуренції.. тим більше що за все почуте і побачене індіанцю Навахо потрібно платити власною енергією, силою. інші монети в тих краях не ходять
мої вогнища такі.. мало гріють, лиш тіням дають оживати, та пісням підспівують
якісь чорні сили, по давніх легендах, підкорили собі весь наш людський світ, взяли його в полон, заручниками і рабами собі.. ту війну ми програли якось одразу і всі без винятку, як сучасники інтервенції, так і всі покоління наступні, на тисячі років уперед.. передають, що сили ті живуть з наших переживань енергією, і чим наші переживання живіші, болючіші, тим солодша їм здобич, тим жирніші їх бенкети..
а ще кажуть легенди, що коли врожаї людських переживань біднішають, то чорні завойовники зачинають між людства війни, нещадні, криваві, заправлені релігійними суперечками і расовими, наційними упередженнями
не душі, не кров людська їм жертва, а лише переживання. жертвоприношення чорним силам несуть не тільки смерті хлопців на війні, але й десятиліття сліз їх рідних по її закінченню.. страшні давні легенди
звісно, то все лише слова, не більше.. слова
я не люблю розмов на цю тему, я волію мовчати
в такі часи потрібно щось робити, гідно триматися і власним прикладом надихати всіх хто впав духом
саме такими чорні сили нас не сприймають за жертву, не приймають нас такими, давляться.. і полишають
(с)0navaho0
Click to view