Інклюзиви Всесвіту або пошуки себе поруч
Дякую всім, хто поділився своїми історіями під моїми роздумами про душу. Маю, напевно, теж бути щирим з вами.
Важко знайти більшого скептика, ніж програміста, який володіє формальною логікою. Адже логіка - це основа професії, і хочеш, не хочеш, вона переплітається з іншими аспектами життя.
Та моя власна подорож у "потойбічне" почалася з людини, яку аж ніяк не назвеш гуманітарієм. І
нженер, майстер з ремонту, професійний фотограф в минулому з міжнародними нагородами... Я, 16-річний юнак; волонтер, одержимий роботою з дітьми, які на той час займали усе моє життя. Тільк закінчив короткі курси з азів психології, які для нас прочитав професор з Канади в рамках благодійної програми, з палким бажанням аналізувати усе і вся, застосовуючи нові знання... Також відомий в певних кругах програміст з власними розробками і зв'язками, що в часи відсутності Інтернету тягнулися аж у Польщу (з комп'ютерами на "ти" приблизно з 13 років, в 11 класі - перша стаття про програмування у паперовому виданні по радіоелектроніці... Так, тоді було чим пишатися, й купа віри у себе, яку ще не розбило вщент подальше життя).
Нам було про що говорити. Майже щовечора ми з "учителем", як я назву ту людину пізніше, зустрічалися - переважно за пляшкою пива. Говорили про різне - від політики до власних маленьких таємниць. Певно, тоді я вперше поділився з близьким знайомим своїми, на той час невеличкими успіхами у письменництві...
Літературний гурток при юнацькіцй бібліотеці, літературний гурток при спілці письменників, невеличке гумористичне оповідання, яким щовечора завершували засідання, смакуючи, як гурман, розділ за розділом... Не друкували, так. Але я швидко вивчив, що в нашому місті друкують письменників далеко не за талант...
- Покажи, - попросив учитель. Я показав йому пару оповіданнь і поділився тим, що частину з них написав несвідомо. Наче якась невідома сила витискувала зі свідомості усі думки, заштовхуючи туди слова. Котрі свербіли, складаючись в речення, доти, доки не брав ручку і не почав записувати, намагаючись встигнути за невідомим джерелом, що диктувало слова.
Я не знав, про що буде оповідання. Не знав, чим почнеться і як закінчиться. Писав, наче навіжений... Це лякало і цікавило водночас - адже з точки зору формальної логіки мало бути якесь пояснення, і це пояснення хотілося знайти.
- Ти - спостерігач, - заявив учитель. - Ти бачиш, що відбувається. Робиш висновки. Ці висновки передаються туди, нагору, до вищих сил, які на основі них втручаються в наше життя, приносячи зміни. Проте, ти ніколи не зможеш нічого змінити сам.
Яка може бути реакція здорової людини на ці слова? Певно, регіт. То ж я зареготав.
- Забагато пива?
- Ти просто ще не розумієш, як побудований світ...
Ми провели багато вечорів, обговорюючи теорії "вчителя". Звісно, я задавав багато питаннь, на які він мав цілком логічні відповіді. Як, наприклад, працює прокляття. Чому немає гіршої помсти ворогу, аніж підставити праву щоку. Чому не можна жаліти чужих людей, який механізм гріховності, якими енергіями пронизана земля...
Так, я лікував людей. Це дивне відчуття, наче долоня теплішає, через стрімко неї тече невидима ріка, фізично натягуючи шкіру... Водив над людиною і відчував, де болить - гостра колючка жару впивалася в руку. Міг непомітно зняти температуру чи вгамувати біль…
- Негативну енергію треба відразу скинути, помивши руки під водою і дозволивши цій воді змити усе…
Після “цілительства” руки свербіли. Підставляєш під воду, відчуваєш, як повільно стає легше - наче бруд злітає з мокрих пальців. Чому це працює, як?
- Ти - провідник. Просто підводиш руку. Вищі сили усе роблять за тебе…
- Не можна ні в якому випадку брати гроші чи що-небудь замість них. Одразу втратиш цей дар…
Потім був невеличкий ремонт комп’ютера у медичному центрі. До нього якраз підключили якийсь апарат, що вимірює рівень аури…
- Хочете спробувати?
- А давайте.
Стрілка зашкалила за червоне. Очі лікаря, наче великі блюдця.
- Йдіть до нас, ви ж природжений екстрасенс!
От і маєш… Тільки вчора саме це слово викликало як мінімум скептичну посмішку. Природжений екстрасенс…
- Твій перший пацієнт помре. Так завжди відбувається, щоб ми не повірили, наче всесильні…
Так, відбулося саме так! Першим пацієнтом був вітчим, хворий на лейкемію. Йому просто ставало легше, але ж енергіями з невідомих джерел не переможеш рак…
- Ми є сили світла. Темні - це наші вороги. Вони присмоктуються до людей, висмоктуючи з них життєву енергію…Фільм “Матриця” вийшов тільки через 3 роки. Я вперше дивився його разом з товаришем, у якого був відеомагнітофон. І розказував йому сюжет наперед. Адже ми усе це обговорювали не раз, тільки ролі були перевернутими догори дригом - Нео в нашому світі був квінтесенцією зла, для якої не писані жодні закони моралі та доброчинності…
- Можна виходити з тіла і літати поміж зірок зі швидкістю думки. Просто, лягаючи спати, віддай подумки команду і постарайся розслабитися та відчути, як злітаєш під небо…
Далі з десяток ночей. Геть нічого не вийшло, ніхто нікуда не летить. Й на завершення дивний сон, наче я у своїй кімнаті лежу у ліжку та намагаюся підвестися. Душа піднімається над тілом, але кайдани міцно тримають її в зап’ястках та щиколотках.
- Шо такоє? Шо за фігня?
- Ці кайдани розкриваються після смерті, випускаючи душу на волю, - приходить нізвідки відповідь. - Тільки у тих, хто покінчив з собою, вони ніколи не розкриваються. Їхня душа залишається прикутою до тіла вічно, назавжди залишаючись під товстим шаром землі та спостерігаючи за гниттям…
Значно пізніше це яскраве видіння декілька раз вберегло від спокуси вдатися до самогубства й змусило розпочати пошук відповіді на питання, а чи є наспраді душа…- Сон чи досвід? Не второпаю, що це було.
- Тіло сильно обмежує нас. За його межами ми бачимо набагато краще, кольори видаються яскравішими. Думка лине з небаченою швидкістю, а відсутність обмеженнь мозку дозволяє зрозуміти, що таке безкінечність. Адже смертна людина не може уявити собі безкінечність…
- Точно так і було… Тільки над дверима кімнати висіли ікони, яких ніколи не мав. А на письмовому столі чомусь стояв новий принтер, яким ніколи не володів…
Чому це все працювало? Яка природа? Видіння, галюцинації? Тоді як пояснити такий ланцюжок подій:
- Приготуйся до того, що темні будуть надсилати послання через знайомих тобі людей. А потім ці люди й самі не згадають, що тобі говорили…
Сидимо з другом на кухні, базікаємо про якісь насущні справи…
- Твоє тіло скоро згниє, в ньому буде повно чєрвєй…
- Шо?
Друг кліпає очима і здивовано дивиться на мене:
- Що я зараз сказав? Нічого не пам’ятаю…
“Якою силою лікуєш?” - питалися книжники і фарісєї у Ісуса Христа. “Якого хрєна відбувається?” - запитуєш сам у себе.
Потім - довгі подорожі тенетами інтернету. Сповіді екстрасенсів, роздуми батюшок, аудіо/відео екзорцизму…
Йду до церкви.
- Зі мною щось дивне. Відбуваються речі, які не можу пояснити і контролювати.
Стандартна формула: ісповєдайся, причастісь.
Неділя, свято. Зранку їдемо в монастир на службу. В 5 уже на ногах. Служба тягнеться до 15… Спина пече пеком, сидиш в монастирській церкві на підлозі, забився в куточок. В голові шо завгодно, тільки не думки про Бога… Нарешті сповідь, причастя… Онанізм як найстрашніший гріх, у якому соромно зізнаватися бородатому мужику…І нічого не відбулося. Тобто, геть. Жодного відчуття.
- А де можна пройти отчитку?
- А хто його знає. Ми таким вже не занімаємся, бо монашки помирали…Пів-року пошуку батюшки, який занімається. Найближчий в Одесі…
- А воно тобі точно нада? - перепитують в церкві. - Туди вже везуть, як правило, з клінічєскою картіной.Блін, а чи не клінічна картина, коли невідомі енергії гуляють тілом, а знайомі люди несуть різну пургу, зовсім не розуміючи, що з ними відбувається?..Зустрічаюся зі вчителем.
- Маю багато питаннь.
- Угу…
Далі майже за сценарієм дешевого фільму жахів:
- Будєш горєть в аду, ім’я нам лєгіон, ми єго не отпустім…В Лавру, в печери…“Свєчі, пріобрєтьонниє в чужом монастирє, утрачують благодать”, прайс-лист на записки “во здравіє” і “за упокой”.
- Прийміть записку, - ридає якась бабця.
- П’ятнадцять гривень, - невозмутімо отвічає монах.
- У мене немає грошей, - ніяковіє бабця.
- П’ятнадцять гривень, - з камінною мармизою повторює монах, нетерпляче протягуючи долоню.
Стоп, а як же “задарма отримали - задарма віддавайте”?До кінця дня стійке враження, що Біблію читав я один. Автопарк, яким не можуть похизуватися наші місцеві чиновники. Біжутерія, на вартість якої можна врятувати декілька хворих дітей…
Якщо десь відчувався біс, то там точно не відчувався Бог. Немає у церкві Бога, не зустрічався жоден батюшка, який по справжньому вірить. Тільки бізнес… Але, якщо ті, хто щодня має доторкатися чуда, після років служіння не мають віри, то, виходить, - немає чуда?..
Східні філософії, купа теорій - від еволюції до креативізму і проміжні. Як різні релігії бачили смерть? Чому герої древніх міфів, які в легендах виглядають казковими персонажами, колись мали власні храми і купу людей, які вірили у їхнє божественне походження? Чи хіба буддисти і мусульмани не заслуговують на спасіння, яке Ісус обіцяв християнам? Чому маємо біль і війни, чому Бог не втручається зараз у наше життя, як втручався у Старому заповіті?..Купа питаннь, задовольнитися відповіді на які дозволив лише індуїзм. Та це, а також і атеїзм, було вже значно пізніше…Та розпочався пошук. Себе, своєї душі, розуміння, чи пережите було збігом та галюцинаціями, чи за цим усим насправді стоять певні сили, які сучасна наука поки не в змозі пояснити?
Тим більше, що той самий “дар” разом з автописьмом втратився майже одразу, як з’явилися сумніви.
Я і досі не маю відповідей. Злякавшись можливості втручання у мене поганих сил, більше 10 років не написав жодного рядка. Допоки не зустрів зовсім іншу людину, котра, прочитавши минулі тексти, ледь не з-під палки змусила розпочати писати знову.Та то вже зовсім інша історія.
- У твоєму житті не буде випадкових зустрічей. Люди йтимуть до тебе, коли відчуватимуть потребу. Вищі сили направлятимуть їх. Люди йтимуть від тебе, коли потреби більше не буде. Змінені, наповнені й задоволені тим, що отримали через тебе…
- Твоя задача - зробити тексти доступними. Далі вони житимуть самі по собі. Ті, кому то потрібно, знаходитимуть їх без будь-якої підказки чи допомоги з твоєї сторони…Шизофренія, у яку розум відмовляється вірити.Шизофренія, у яку віриш.Жаль тільки, що “учитель” повністю спився… Й більше немає з ким обговорити нинішні дні.
(с)