Залежність

[potere]

Висить над містом оголене жовте коло,
Темрява жере непевне ліхтарне світло...
Ніч так гостинно мене заклика до столу!
Темрява просить: на, спробуй це жовте їдло!

Я залишаю домівку, блукаю ніччю -
Це, як залежність, як вічно жива потреба,
Наче ув’язнення, ніжне й, мабуть, довічне -
Під моїм місячним темно-зоряним небом.

Ніч у мені мерехтить сімома свічками,
Колом привабливим й зорями - скільки є їх
Трійцею істин і ста тисячма думками...
Я вже давно не борюся, покірна, з нею.

Висить над містом глибока безодня неба -
Хтось на землі нею нехтує - і втікає.
Я ж відчуваю в безодні оцій потребу -
В ній я знаходжу життя, коли все вмирає.

11.05.2015