Троянди

[potere]

Сором. Мені все не те, що тобі - довіку!
Ти прихиляєш небо перед чужими.
Я прихиляю небо для чоловіка,
Того, що став довіку мені - й по донині -
Тільки моїм, тільки чесним і тільки щирим,
Хай не завжди дорослим, сухим, серйозним -
Ти ж бо, ніколи в цьому не мавший міри,
Профіль байдужий свій карбував на сльози.

Слабкість - вона жіночна, вона примхлива -
Де інде є - коли іноді зрадить сила.
Ти дарував грозу і нестерпні зливи ...
Він же дарує сонце й нічні світила.

Знаєш, я іноді бачу можливу долю,
Ту, що ти зрадив, зробивши усе даремним.
З ним мені світло натхненно дарує волю,
Ту, що з тобою була і лиха, і темна.

Я не порівнюю. Просто мені, напевно,
Трішечки жаль, що ніколи не зрозумію,
Нащо було це життя, де разом й окремо
Були троянди - й поколоті серце й мрії.

11.05.2015