Зустріч з Тамарою Чикуновою
зустріч з тамарою чикуновою
Національний Університет «Києво-Могилянська Академія»
11 лютого, о 16.30, ауд. І-217
Міжнародна громадська організація Друзі Спільноти Святого Егідія (www.santegidio.org) запрошує на зустріч з відомою правозахисницею з Узбекистану Тамарою Іванівною Чикуновою, завдяки діяльності якої 1 січня 2008 р. в цій країні було скасовано смертну кару.
Особливість України полягає в тому, що остаточне скасування смертної кари 2000 р. відбулося під тиском політичних умов, а не завдяки суспільному переосмисленню цього явища. Опитування стверджують: смертну кару ще й досі підтримують від 60 до 80% українців, що свідчить радше про дуже низький рівень поінформованості та брак уваги, що її приділяється суспільством розгляду цього питання. Це, в свою чергу, дає деяким політичним силам, зокрема комуністам (хоча не лише їм), відчуття впевненості у своїх спробах повернути країну до санкціонованих страт.
Цілком очевидно, що світ невпинно рухається до абсолютного скасування смертної кари. За останні роки всі «найпереконливіші» та «щонайоб’єктивніші» аргументи на користь існування смертної кари були спростовані елементарною статистикою: застосування смертної кари не веде до зниження рівню злочинності і не є стримувальним фактором; так само виявляється, що страта не є для держави дешевшим способом покарання, ніж довічне ув’язнення. Натомість та ж статистика стверджує, що найвищу міру покарання присуджують, керуючись дискримінаційними підходами: частіше бідним людям, представникам меншин, на підставі расових, етнічних чи релігійних ознак. Ні за яких умов держава не може опускатися до рівня вбивці. Помилки та несправедливість у судових процесах відбирають життя невинних людей, про що стає відомо згодом, коли вже нічого виправити неможливо. А такі помилки, на жаль, існують й існуватимуть завжди.
Фізична розправа над засудженими - це демонстрація сили в руках слабкої державної влади, що нездатна попередити злочинність іншими способами...
Тамара Іванівна Чикунова
Народилася в Ташкенті 2 червня 1948. Єдиного сина, Дмитра Чикунова, розстріляно 10 липня 2000 р. З цього ж року очолює Недержавну незалежну суспільну організацію Матері проти смертної кари і тортур в Узбекистані. Завдяки багаторічній діяльності цієї організації в Узбекистані з 1 січня 2008 р. було зрештою скасовано смертну кару.
Діяльність у сфері прав людини:
1999 р. сина Чикунової, Дмитра, було незаконно заарештовано та звинувачено у скоєні вбивства двох людей. Чикунова почала вести активну роботу, щоб захистити сина. 11 листопада 1999 Дмитра у віці 28 років було засуджено до смертної кари. 10 липня 2000 р., в день офіційно дозволеного побачення з матір’ю, Дмитра було таємно розстріляно в ташкентській в’язниці. Після загибелі сина Чикунова створює організацію Матері проти смертної кари й тортур, стає її президентом і головним координатором. Протягом багатьох років Чикунова вела роботу за відміну винесених смертних вироків та проти застосування тортур в Узбекистані попри численні погрози з боку влади та ризик фізичної розправи. Завдяки діяльності Матерів було врятовано від страти 20 несправедливо засуджених людей.
У вересні 2003 р. Чикунова звернулася з відкритим листом до Президента Республіки Узбекистан Іслама Каримова з проханням накласти мораторій на виконання смертних вироків.
Після скасування смертної кари в Узбекистані 2008 р. Тамара Іванівна не припинила своєї діяльності: з того часу вона домагається оприлюднення даних щодо розстрілів та місць поховання всіх страчених в Узбекистані за роки незалежності, а також перегляду справ колишніх «смертників», зізнання від яких було отримано в результаті застосування тортур.
Тамара Іванівна Чикунова бере активну участь у найрізноманітніших міжнародних конференціях та проектах, присвячених темі прав людини. Веде постійну співпрацю з Комітетом ООН з прав людини, а також ефективно співпрацює з міжнародними правозахисними організаціями: Amnesty International, Murder Victims Families for Reconciliation (USA), Community of Saint’Egidio, Human Rights League, OSCE/ODIHR, Human Rights Watch
Лауреат міжнародних премій:
Golden Dove 2004
La donna dell’anno 2004 (Італія)
Mimosa d’oro (Італія)
Нюрнберзька премія 2005 (Німеччина)
Кавалер ордену Почесного легіону 2010 (Франція)
