Прогулянка Луцьком
Луцьк не потребує додаткових описів та пояснень. Всі і так добре знають, що це місто - "столиця Волині", домівка Лесі Українки, батьківщина Положинського, Тимощука і Кварцяного :)
Луцький замок мало того, що прикрашає купюру в двісті гривень, та ще й визнаний переможцем конкурсу "Сім чудес України"...
Тож в цьому дописі я не буду переказувати історію Луцька та переписувати відомості із Вікіпедії. Натомість розкажу та продемонструю те, що мене вразило, зацікавило чи просто сподобалось за час моєї кількагодинної прогулянки цим прекрасним волинським містом.
1.
Якщо у вас буде нагода обирати, чим добиратися до Луцька - автобусом чи поїздом, то краще обирайте поїзд. Адже залізничний вокзал тут просто чудовий, та одразу налаштовує прибулих на правильну оптимістичну хвилю. В Луцьку знають ціну першому враженню від міста!
2.
В це важко повірити, але у всій красі будівля вокзалу постала зовсім недавно. Іще якихось чотири роки назад (під час мого першого візиту до Луцька) край залізниці стояла типова вокзальна "сталінка".
3.
А тепер навіть язик не повертається називати таку розкіш безликим словом "вокзал". Адже це не якийсь там звичайний "залізничний вокзал", а справжній "Дворець колейовий"! :)
4.
Дорогою від "Двірця" до історичного центру Луцька найбільше запам'яталась зелена тіниста алейка. У Вінницці дерева давно вже були б обрізані зеленбудом до стану одного лише стовбуру, тож луцька алейка сприймається для мене якимось паралельним всесвітом :)
5.
Центральний універмаг - це ще один гарний приклад того, як лучани дбають про вигляд свого міста. Для порівняння, наведу нижче картинку того ж таки універмагу чотирирічної давнини:
6.
Відчутна різниця, еге ж?
Знов таки, Вінниці потрібно взяти на замітку, як можна гарно переоздобити бетонні жахіття "брєжнєвської архітектури"
7.
На площі навпроти універмагу звіряю час за сонячним годинником. А заодно оновлюю в пам'яті відносні розміри планет Сонячної системи :)
8.
Далі я вирішив, що одразу ж ходити головними туристичними маршрутами Луцька - то не спортивно. Бо я ж не просто так собі приїхав за турпутівкою - мені ще треба поглянути на місто поза екскурсійними маршрутами і спробувати відшукати там щось цікаве.
Приватний сектор Луцька віддячив мені за це неймовірною кількістю зелені, навіть розстелив до ніг килимову трав'яну доріжку :)
9.
Прогулявшись закапелками приватного сектору, повертаюсь до туристичних цікавинок міста, а саме - до кляштору бернардинів.
10.
Як на зло, історична споруда костьолу (в стінах якої зараз діє православний Свято-Троїцький собор) частково стоїть у риштуваннях, тож задля гарного кадру доводиться фотографувати її з-за дерев.
11.
Пішохідна вулиця Лесі Українки яскравими велосипедами заманювала мене посидіти на літньому майданчику однієї з численних кафешок. Ну як тут не спокуситись на кружку прохолодного пива? :)
12.
Підкріпившись хмільним напоєм продовжую свою прогулянку.
Вулиці Луцька радують мене чепурними модерновими будиночками столітньої давнини. А ще радує, що стіни будинку не завішені велетенськими рекламними банерами з обіцянками шалених відсотків за депозитами. Невеличка скромна вивіска із назвою банку, і все.
Натомість, місцеве управління архітектури вкрай дивує переліком культурних пам'яток. Приміром, салатовий будиночок в кадрі не занесено до списку культурних пам'яток. Натомість статус архітектурної пам'ятки надано сучасному бетонному одороблу Будинка урочистих подій. Це я один чогось не розумію?
13.
Театр ляльок виглядає велично і благородно. Одразу ж, поглянувши на споруду, відчувається її культурне призначення (чого не можна сказати про тутешній драмтеатр)
14.
Навіть покинуті напіврозвалені будинки мають свій шарм. Мені аж захотілось намалювати цю зелену хатинку.
Але малюю я кепсько, і до того ж страшенно довго. А часу на перегляд Луцька в мене всього пару годин, а хочеться ж побачити ще якомога більше цікавинок! Тож малювання залишу для довгих зимових вечорів, а поки що в мене триває фотополювання на історичні та архітектурні пам'ятки міста.
15.
Хрестовоздвиженська церква із такого ракурсу здається ротондою...
16.
А от прилеглі до церкви келії василіанського монастиря виглядають звичайним собі будинком. А між тим, споруді вже майже чотириста років!
17.
Лютеранська кірха тягнеться в небо своїм готичним шпилем.
18.
Оскільки я просто обожнюю готику та неоготику, то почав шукати різні точки для зйомки, блукаючи навколо кірхи в пошуках красивих ракурсів.
19.
На вуличках позаду кірхи так і не вдалось відшукати гарного виду на лютеранську святиню. Зате мої пошуки були винагороджені несподіваним сюрпризом - над річкою я несподівано натрапив на ще одну цікавинку - так званий Будинок Архітектора, родзинкою якого є понад п'ятисот оригінальних скульптур та статуй, які власноруч виконав власник будинку - скульптор Микола Головань!
20.
Милуватись скульптурами можна годинами!
Наступного разу треба буде вибиратись до Луцька на кілька діб, з яких півдня присвятити детальному знайомству із кам'яними мешканцями Будинку.
21.
Сам Будинок, неначе жива істота, потроху змінює свою зовнішність, увесь час перебудовуючись та доповнюючись новими деталями.
Розставатись із Будинком архітектора Голованя не хотілось, але на мене чекали інші визначні місця Луцька:
22.
Біля мосту через річку Стир зайняла позицію середньовічна оборонна синагога...
23.
А поруч із синагогою серед квіткових доріжок оселився кляштор домініканців.
24.
Із-за будинків вже проглядає замкова башта. Я наївно думав, що це вже видніється Замок Любарта, та насправді це було видно Вежу Чарторийського, що належала Окольному замку. Ага, в Луцьку цих замків достобіса! :)
25.
Ширина вулиць, та їхня щільна забудова дають зрозуміти, що я вже дістався самого серця старого міста :)
26.
В цьому будинку свого часу квартирувалась родина Косачів. А тепер в його стінах діє музей "Лесина вітальня".
27.
Окрім охайних будиночків та бруківки, вулиця також радує ліхтарями які обходяться без павутини із дротів на них.
28.
Величний та величезний католицький собор Петра і Павла ледве помістився до об'єктиву фотоапарата.
До замку Любарта вже рукою подати, але я ще блукаю навколишніми вуличками в пошуках пам'яток. Бо ж скоро стартує щорічний конкурс Wiki Loves Monuments, і треба до нього підготуватись.
29.
Невиразна сіра споруда в центрі кадру виявилась монастирем бригідок.
30.
А от нарешті і сам замок Любарта, до якого я підібрався з тильної сторони. Владича Башта здіймається маяком над буйними хвилями зелені.
31.
Цікаво, а чи багато хто з туристів обходив фортецю навколо? Чи хоча б трішки відходили вбік від головної дороги в пошуках цікавого кадру?
32.
В'їзна вежа в "листівочному" ракурсі.
33.
А так виглядає замковий міст. Вірніше його стаціонарна реінкарнація, бо ж первісно до фортеці вели підвісні мости.
34.
Ну та годі вже ходити навколо замку - час вже заходити всередину!
35.
Владича вежа-маяк на фоні густих хмар виглядає ще могутніше.
36.
Взагалі то замок Любарта потребує окремої розповіді (яку я збираюся написати колись згодом). Тож аби не громадити тут цілу купу фотографій, обмежусь класичним поглядом на замкове подвір'я.
37.
Тим часом, хмари, що загрозливо громадились на небі, врешті-решт пролилися рясним дощем, від якого довелось ховатися в першій ліпшій схованці. Шкода, що не встиг добігти до ресторанчику коло замку, бо ж перечікувати зливу із філіжанкою кави набагато приємніше, аніж просто так :)
38.
Старезний будиночок підпирає собою замкові стіни :)
39.
Роблю прощальний погляд на замок Любарта, який віддзеркалюється в мокрій бруківці, та потихеньку починаю вертатись в напрямку вокзалу.
40.
Позаяк автомобілів поблизу не видно, можна прогулятися прямо по проїжджій частині вулиці Братковського.
Цікаво, де вироблялась характерна шестикутна плитка, якою мощена вулиця? Я таку плитку зустрічав лише у Волинській та Рівненській областях.
UPD: Завдяки коментарю користувача Romek Pawluk можемо дізнатися більше про шестикутну плитку:
"Шестикутною плиткою викладалася дороги у Польщі в міжвоєнний період. Таку плитку називають "трилінкою" за прізвищем автора - інженера Трилінського. По Волині її, дійсно, багато. Наймальовничіша трилінка на Волині - це дорога до Олики, викладена князем Я. Радзивіллом у 1920-их роках. Там трилінкою викладена навіть роздільна смуга і тротуар для пішоходів. А в Луцьку лишилося лише кілька фрагментів вулиць і дворів."
41.
Велетенський собор Петра і Павла намагається сховатись за маленьким будиночком :)
42.
Серед щільної забудови подекуди трапляються зелені оазиси. Ех, шкода, що на час мого візиту яблука ще не дозріли :)
43.
На стінах будинків оселились екзотичні мальовані птахи.
44.
А частина будиночків все ще в очікуванні, якщо не графіті-птаства, то хоча б гарної реставрації фасадів.
45.
Окрім готики я ще також обожнюю фахверк. Навіть якщо це не справжній фахверковий будинок, а лише вдала імітація, мені все-одно страшенно подобається!
46.
Лазня усім своїм зовнішнім виглядом скидається на невеличкий замок, або монастир.
47.
Покровська церква додає собою яскравості в післядощову похмурість.
48.
На жаль, до аптеки-музею часу заскочити не було. Ну та нема чого все найцікавіше бачити з першого разу - потрібно і на майбутні візити до Луцька залишити щось солоденьке :)
49.
Дорогою трапляється гарненький старенький тролейбус "Шкода", що виконує роль "технічки".
Взагалі Луцьк повинен порадувати транспортних споттерів своїм тролейбусним парком. Адже окрім "Шкоди" та звичних радянських "ЗіУ" тут можна побачити ще багато польських "Єльчів" та цілу низку "Богданів" місцевого виробництва, включаючи шестиколісні варіанти.
50.
На будиночку, не зважаючи на варварський "ремонт" брєжнєвських часів, все ще залишились старовинні "архітектурні надлишки" - ажурні решітки балконів та маскарони на стінах.
51.
Черговий монастир (скільки я вже їх в Луцьку бачив? десяток? чи більше?) - монастир тринітаріїв.
52.
Затишний скверик із лавочками та жіночими скульптурами на пішохідній вулиці Лесі Українки.
53.
Чепурний будинок зефірного кольору.
54.
Сучасні споруди вдало імітують собою модерновий стиль, тому органічно дивляться поряд із своїми сусідами столітньої давнини.
55.
А це вже оригінальний будиночок стилю модерн.
56.
Якщо десь трапляється страшна обшарпана стіна, то її намагаються прикрасити графіті.
57.
В сквері із філіжанкою кави стоїть скульптура луцького інтелігента.
58.
Будинок вдягнув на себе зелену мантію :)
59.
Колоритний дворик у підворітні. Не лише ж Одесі пишатися своїми дворами :)
60.
Палац культури із прапором правого сектору над входом.
61.
Іще одна страшенно цікава (і корисна!) луцька новинка - інтерактивна розумна зупинка, на якій не лише висвічується теперішній час та розклад маршрутів, але й дається прогноз, через скільки хвилин прибуде потрібна маршрутка. Адже частину луцького транспорту обладнано GPS, завдяки якому "розумна зупинка" відслідковує місце знаходження автобусів.
62.
Пам'ятник Тарасу Шевченку та будівля університету красиво віддзеркалюються в небі :)
63.
Лавочка для закоханих із ліхтарями, що зійшлися в поцілунку.
64.
А це вже я покинув історичну частину Луцька, і прогулююсь парком біля меморіалу слави.
65.
І якщо головна стела пам'ятника виглядає занадто помпезно й бездушно, то один із пам'ятників меморіального комплексу в кінці дзеркального зеленого тунелю виглядає мило й зворушливо...
На цьому мою прогулянку до Луцька можна вважати завершеною. На мене ще чекало добирання до автовокзалу, та смакування місцевого квасу в очікуванні потрібного автобуса, але то вже було зовсім нецікаво. А за новими цікавинками я ще обов'язково колись повернуся до Луцька!
Луцький замок мало того, що прикрашає купюру в двісті гривень, та ще й визнаний переможцем конкурсу "Сім чудес України"...
Тож в цьому дописі я не буду переказувати історію Луцька та переписувати відомості із Вікіпедії. Натомість розкажу та продемонструю те, що мене вразило, зацікавило чи просто сподобалось за час моєї кількагодинної прогулянки цим прекрасним волинським містом.
1.
Якщо у вас буде нагода обирати, чим добиратися до Луцька - автобусом чи поїздом, то краще обирайте поїзд. Адже залізничний вокзал тут просто чудовий, та одразу налаштовує прибулих на правильну оптимістичну хвилю. В Луцьку знають ціну першому враженню від міста!
2.
В це важко повірити, але у всій красі будівля вокзалу постала зовсім недавно. Іще якихось чотири роки назад (під час мого першого візиту до Луцька) край залізниці стояла типова вокзальна "сталінка".
3.
А тепер навіть язик не повертається називати таку розкіш безликим словом "вокзал". Адже це не якийсь там звичайний "залізничний вокзал", а справжній "Дворець колейовий"! :)
4.
Дорогою від "Двірця" до історичного центру Луцька найбільше запам'яталась зелена тіниста алейка. У Вінницці дерева давно вже були б обрізані зеленбудом до стану одного лише стовбуру, тож луцька алейка сприймається для мене якимось паралельним всесвітом :)
5.
Центральний універмаг - це ще один гарний приклад того, як лучани дбають про вигляд свого міста. Для порівняння, наведу нижче картинку того ж таки універмагу чотирирічної давнини:
6.
Відчутна різниця, еге ж?
Знов таки, Вінниці потрібно взяти на замітку, як можна гарно переоздобити бетонні жахіття "брєжнєвської архітектури"
7.
На площі навпроти універмагу звіряю час за сонячним годинником. А заодно оновлюю в пам'яті відносні розміри планет Сонячної системи :)
8.
Далі я вирішив, що одразу ж ходити головними туристичними маршрутами Луцька - то не спортивно. Бо я ж не просто так собі приїхав за турпутівкою - мені ще треба поглянути на місто поза екскурсійними маршрутами і спробувати відшукати там щось цікаве.
Приватний сектор Луцька віддячив мені за це неймовірною кількістю зелені, навіть розстелив до ніг килимову трав'яну доріжку :)
9.
Прогулявшись закапелками приватного сектору, повертаюсь до туристичних цікавинок міста, а саме - до кляштору бернардинів.
10.
Як на зло, історична споруда костьолу (в стінах якої зараз діє православний Свято-Троїцький собор) частково стоїть у риштуваннях, тож задля гарного кадру доводиться фотографувати її з-за дерев.
11.
Пішохідна вулиця Лесі Українки яскравими велосипедами заманювала мене посидіти на літньому майданчику однієї з численних кафешок. Ну як тут не спокуситись на кружку прохолодного пива? :)
12.
Підкріпившись хмільним напоєм продовжую свою прогулянку.
Вулиці Луцька радують мене чепурними модерновими будиночками столітньої давнини. А ще радує, що стіни будинку не завішені велетенськими рекламними банерами з обіцянками шалених відсотків за депозитами. Невеличка скромна вивіска із назвою банку, і все.
Натомість, місцеве управління архітектури вкрай дивує переліком культурних пам'яток. Приміром, салатовий будиночок в кадрі не занесено до списку культурних пам'яток. Натомість статус архітектурної пам'ятки надано сучасному бетонному одороблу Будинка урочистих подій. Це я один чогось не розумію?
13.
Театр ляльок виглядає велично і благородно. Одразу ж, поглянувши на споруду, відчувається її культурне призначення (чого не можна сказати про тутешній драмтеатр)
14.
Навіть покинуті напіврозвалені будинки мають свій шарм. Мені аж захотілось намалювати цю зелену хатинку.
Але малюю я кепсько, і до того ж страшенно довго. А часу на перегляд Луцька в мене всього пару годин, а хочеться ж побачити ще якомога більше цікавинок! Тож малювання залишу для довгих зимових вечорів, а поки що в мене триває фотополювання на історичні та архітектурні пам'ятки міста.
15.
Хрестовоздвиженська церква із такого ракурсу здається ротондою...
16.
А от прилеглі до церкви келії василіанського монастиря виглядають звичайним собі будинком. А між тим, споруді вже майже чотириста років!
17.
Лютеранська кірха тягнеться в небо своїм готичним шпилем.
18.
Оскільки я просто обожнюю готику та неоготику, то почав шукати різні точки для зйомки, блукаючи навколо кірхи в пошуках красивих ракурсів.
19.
На вуличках позаду кірхи так і не вдалось відшукати гарного виду на лютеранську святиню. Зате мої пошуки були винагороджені несподіваним сюрпризом - над річкою я несподівано натрапив на ще одну цікавинку - так званий Будинок Архітектора, родзинкою якого є понад п'ятисот оригінальних скульптур та статуй, які власноруч виконав власник будинку - скульптор Микола Головань!
20.
Милуватись скульптурами можна годинами!
Наступного разу треба буде вибиратись до Луцька на кілька діб, з яких півдня присвятити детальному знайомству із кам'яними мешканцями Будинку.
21.
Сам Будинок, неначе жива істота, потроху змінює свою зовнішність, увесь час перебудовуючись та доповнюючись новими деталями.
Розставатись із Будинком архітектора Голованя не хотілось, але на мене чекали інші визначні місця Луцька:
22.
Біля мосту через річку Стир зайняла позицію середньовічна оборонна синагога...
23.
А поруч із синагогою серед квіткових доріжок оселився кляштор домініканців.
24.
Із-за будинків вже проглядає замкова башта. Я наївно думав, що це вже видніється Замок Любарта, та насправді це було видно Вежу Чарторийського, що належала Окольному замку. Ага, в Луцьку цих замків достобіса! :)
25.
Ширина вулиць, та їхня щільна забудова дають зрозуміти, що я вже дістався самого серця старого міста :)
26.
В цьому будинку свого часу квартирувалась родина Косачів. А тепер в його стінах діє музей "Лесина вітальня".
27.
Окрім охайних будиночків та бруківки, вулиця також радує ліхтарями які обходяться без павутини із дротів на них.
28.
Величний та величезний католицький собор Петра і Павла ледве помістився до об'єктиву фотоапарата.
До замку Любарта вже рукою подати, але я ще блукаю навколишніми вуличками в пошуках пам'яток. Бо ж скоро стартує щорічний конкурс Wiki Loves Monuments, і треба до нього підготуватись.
29.
Невиразна сіра споруда в центрі кадру виявилась монастирем бригідок.
30.
А от нарешті і сам замок Любарта, до якого я підібрався з тильної сторони. Владича Башта здіймається маяком над буйними хвилями зелені.
31.
Цікаво, а чи багато хто з туристів обходив фортецю навколо? Чи хоча б трішки відходили вбік від головної дороги в пошуках цікавого кадру?
32.
В'їзна вежа в "листівочному" ракурсі.
33.
А так виглядає замковий міст. Вірніше його стаціонарна реінкарнація, бо ж первісно до фортеці вели підвісні мости.
34.
Ну та годі вже ходити навколо замку - час вже заходити всередину!
35.
Владича вежа-маяк на фоні густих хмар виглядає ще могутніше.
36.
Взагалі то замок Любарта потребує окремої розповіді (яку я збираюся написати колись згодом). Тож аби не громадити тут цілу купу фотографій, обмежусь класичним поглядом на замкове подвір'я.
37.
Тим часом, хмари, що загрозливо громадились на небі, врешті-решт пролилися рясним дощем, від якого довелось ховатися в першій ліпшій схованці. Шкода, що не встиг добігти до ресторанчику коло замку, бо ж перечікувати зливу із філіжанкою кави набагато приємніше, аніж просто так :)
38.
Старезний будиночок підпирає собою замкові стіни :)
39.
Роблю прощальний погляд на замок Любарта, який віддзеркалюється в мокрій бруківці, та потихеньку починаю вертатись в напрямку вокзалу.
40.
Позаяк автомобілів поблизу не видно, можна прогулятися прямо по проїжджій частині вулиці Братковського.
Цікаво, де вироблялась характерна шестикутна плитка, якою мощена вулиця? Я таку плитку зустрічав лише у Волинській та Рівненській областях.
UPD: Завдяки коментарю користувача Romek Pawluk можемо дізнатися більше про шестикутну плитку:
"Шестикутною плиткою викладалася дороги у Польщі в міжвоєнний період. Таку плитку називають "трилінкою" за прізвищем автора - інженера Трилінського. По Волині її, дійсно, багато. Наймальовничіша трилінка на Волині - це дорога до Олики, викладена князем Я. Радзивіллом у 1920-их роках. Там трилінкою викладена навіть роздільна смуга і тротуар для пішоходів. А в Луцьку лишилося лише кілька фрагментів вулиць і дворів."
41.
Велетенський собор Петра і Павла намагається сховатись за маленьким будиночком :)
42.
Серед щільної забудови подекуди трапляються зелені оазиси. Ех, шкода, що на час мого візиту яблука ще не дозріли :)
43.
На стінах будинків оселились екзотичні мальовані птахи.
44.
А частина будиночків все ще в очікуванні, якщо не графіті-птаства, то хоча б гарної реставрації фасадів.
45.
Окрім готики я ще також обожнюю фахверк. Навіть якщо це не справжній фахверковий будинок, а лише вдала імітація, мені все-одно страшенно подобається!
46.
Лазня усім своїм зовнішнім виглядом скидається на невеличкий замок, або монастир.
47.
Покровська церква додає собою яскравості в післядощову похмурість.
48.
На жаль, до аптеки-музею часу заскочити не було. Ну та нема чого все найцікавіше бачити з першого разу - потрібно і на майбутні візити до Луцька залишити щось солоденьке :)
49.
Дорогою трапляється гарненький старенький тролейбус "Шкода", що виконує роль "технічки".
Взагалі Луцьк повинен порадувати транспортних споттерів своїм тролейбусним парком. Адже окрім "Шкоди" та звичних радянських "ЗіУ" тут можна побачити ще багато польських "Єльчів" та цілу низку "Богданів" місцевого виробництва, включаючи шестиколісні варіанти.
50.
На будиночку, не зважаючи на варварський "ремонт" брєжнєвських часів, все ще залишились старовинні "архітектурні надлишки" - ажурні решітки балконів та маскарони на стінах.
51.
Черговий монастир (скільки я вже їх в Луцьку бачив? десяток? чи більше?) - монастир тринітаріїв.
52.
Затишний скверик із лавочками та жіночими скульптурами на пішохідній вулиці Лесі Українки.
53.
Чепурний будинок зефірного кольору.
54.
Сучасні споруди вдало імітують собою модерновий стиль, тому органічно дивляться поряд із своїми сусідами столітньої давнини.
55.
А це вже оригінальний будиночок стилю модерн.
56.
Якщо десь трапляється страшна обшарпана стіна, то її намагаються прикрасити графіті.
57.
В сквері із філіжанкою кави стоїть скульптура луцького інтелігента.
58.
Будинок вдягнув на себе зелену мантію :)
59.
Колоритний дворик у підворітні. Не лише ж Одесі пишатися своїми дворами :)
60.
Палац культури із прапором правого сектору над входом.
61.
Іще одна страшенно цікава (і корисна!) луцька новинка - інтерактивна розумна зупинка, на якій не лише висвічується теперішній час та розклад маршрутів, але й дається прогноз, через скільки хвилин прибуде потрібна маршрутка. Адже частину луцького транспорту обладнано GPS, завдяки якому "розумна зупинка" відслідковує місце знаходження автобусів.
62.
Пам'ятник Тарасу Шевченку та будівля університету красиво віддзеркалюються в небі :)
63.
Лавочка для закоханих із ліхтарями, що зійшлися в поцілунку.
64.
А це вже я покинув історичну частину Луцька, і прогулююсь парком біля меморіалу слави.
65.
І якщо головна стела пам'ятника виглядає занадто помпезно й бездушно, то один із пам'ятників меморіального комплексу в кінці дзеркального зеленого тунелю виглядає мило й зворушливо...
На цьому мою прогулянку до Луцька можна вважати завершеною. На мене ще чекало добирання до автовокзалу, та смакування місцевого квасу в очікуванні потрібного автобуса, але то вже було зовсім нецікаво. А за новими цікавинками я ще обов'язково колись повернуся до Луцька!