it's time to let it go
якби я була письменником, то сказала б собі, що дійшла до останньої стадії - не пишу ні в блог, ні в щоденник. навіть на дрібні смс-замітки, які писалось коли була трохи меншою і більш фантазійнішою - нема часу.
або й навіть бажання.
або й специфічно жж-шнівського меланхолійного настрою.
останній місяць видався настільки насиченим, дещо катастрофічним але водночас веселим, що кожного дня обіцяю дійти до молескіна, але не встигаю взагалі.
хоча занотувати - хоча б тут - знакові події вартує.
жартую до себе, що видала кохану Бі заміж.
пройдені одинадцять років ознаменовані безліччю хлопаків, сліз, дурощів, написаних та ненаписаних листів, теплої кави на відстані двох міст, спогадів та балаканин.
були й гадання, сподівання та надії.
були обіцянки, які, на щастя, не дано справдити одній з нас, бо на безіменному красується обручка, були передбачення, яким не судилось відбутись у житті ні моєму ні її. або ж ще не прийшов час.
або ж ми ще просто мало розуміємо та знаємо.
але факт, відбутий та записаний у органі реєстрації актів цивільного стану підтверджує те, що вже є. що триватиме і що тішить душу мені незгірш новоствореної родини.
моя Бі вже не Бі, вона вже еС:)
і нехай абревіатура не змінюється, ніколи.
дійство, що відбулось напередодні насиченої суботи (а я таки казала, що запізнимось, чи ні?), мало записатись в історію як дівич-вечір, проте плавно перейшов у "родинну попойку". і це було так весело, що досі думка викликає посмішку і нестримну ностальгію за вечором-ніччю-днем і всіма затіями, що встигали відбуватись планово.
а ще вчу іврит, чи то пак - він мене вивчає, обходить мозок з усіх боків, знаходить вільні місця і заповнює пам'ять, викликаючи іноді й приховане розуміння та підсвідоме знаття. щось схоже й з польською.
загалом, як сказала мені одна великомудра особа, "ти себе цілком позбавляєш особистого життя".
а що ж я?
вітають мене на кафедрі "шалом алейхем" і це вже радує та додає впертої наснаги.
осінь обіцяла початком похмурість і сірість.
одначе, тривала вона й холодними ранками під однією неукраїнською будівлею, очікуваннями і сюрпризами від людей, що вже виглядали трьох ladnych dziewczynok і 29-те число місяця жовтня виявилось записаним у наш календарик.
або й навіть бажання.
або й специфічно жж-шнівського меланхолійного настрою.
останній місяць видався настільки насиченим, дещо катастрофічним але водночас веселим, що кожного дня обіцяю дійти до молескіна, але не встигаю взагалі.
хоча занотувати - хоча б тут - знакові події вартує.
жартую до себе, що видала кохану Бі заміж.
пройдені одинадцять років ознаменовані безліччю хлопаків, сліз, дурощів, написаних та ненаписаних листів, теплої кави на відстані двох міст, спогадів та балаканин.
були й гадання, сподівання та надії.
були обіцянки, які, на щастя, не дано справдити одній з нас, бо на безіменному красується обручка, були передбачення, яким не судилось відбутись у житті ні моєму ні її. або ж ще не прийшов час.
або ж ми ще просто мало розуміємо та знаємо.
але факт, відбутий та записаний у органі реєстрації актів цивільного стану підтверджує те, що вже є. що триватиме і що тішить душу мені незгірш новоствореної родини.
моя Бі вже не Бі, вона вже еС:)
і нехай абревіатура не змінюється, ніколи.
дійство, що відбулось напередодні насиченої суботи (а я таки казала, що запізнимось, чи ні?), мало записатись в історію як дівич-вечір, проте плавно перейшов у "родинну попойку". і це було так весело, що досі думка викликає посмішку і нестримну ностальгію за вечором-ніччю-днем і всіма затіями, що встигали відбуватись планово.
а ще вчу іврит, чи то пак - він мене вивчає, обходить мозок з усіх боків, знаходить вільні місця і заповнює пам'ять, викликаючи іноді й приховане розуміння та підсвідоме знаття. щось схоже й з польською.
загалом, як сказала мені одна великомудра особа, "ти себе цілком позбавляєш особистого життя".
а що ж я?
вітають мене на кафедрі "шалом алейхем" і це вже радує та додає впертої наснаги.
осінь обіцяла початком похмурість і сірість.
одначе, тривала вона й холодними ранками під однією неукраїнською будівлею, очікуваннями і сюрпризами від людей, що вже виглядали трьох ladnych dziewczynok і 29-те число місяця жовтня виявилось записаним у наш календарик.