Українська vs руська, польський перепис 1931
Ось так виглядало співвідношення між населенням, що вказало рідною мовою українську і руську, у повітах південно-східних воєводств Польщі.
Показані тільки повіти з чисельністю носіїв українсько-руської мови більше 2 тис.
В середньому українську називали у 2,6 разів частіше, проте відмінності між різними частинами були колосальні. На землях колишньої РІ назва руська майже не використовувалася (думаю вона до того часу вже почала асоціюватися з російською), тому тут українська домінувала тотально. У Волинському воєводстві її називали у 166 разів частіше (у деяких повітах у 1000-1400 разів). У Поліському воєводстві приблизно те саме співвідношення. У Люблінському воєводстві - у 5,9 разів частіше, від 2,7 у Холмському повіті до понад 10 разів у 4 повітах.
На австрійських землях назва "руська" була ще дуже поширена. Особливо у західних гірських районах. У Краківському воєводстві руську називали рідною у 26 разів частіше ніж українську. Причому у 4 повітах компактного розселення - у 56 разів, тоді як у етнічно польських повітах за межами компактного розселення у 2,1 рази частіше називали українську.
Приблизний паритет був у Львівському і Тернопільському воєводствах, тут українську називали у 1,2 рази частіше, але були і ареали з переважанням руської. Один - у гірських західних повітах. У найзахіднішому Кросненському повіті, який межував з "руськими" краківськими повітами, руську називали у 11,7 разів більше, у сусідньому Саноцькому - у 2,1 рази. Ще один ареал руської був на захід від Львова з епіцентром у Мостиському повіті з x3,2. У Тернопільському воєводстві більш "український" був південь, більш "руським" північ.
У Станіславському воєводстві українську називали частіше у 2,1. Тут же знаходилися найбільш "українські" повіти Галичини: Надвірнянський, Стрийський та Станіславський.
Загалом, серед україномовного населення на екс-російській частині (3 півн. воєводства) українську назвали 98,8%, руську 1,2%. На екс-австрійській частині (4 півд. воєводства) українську назвали 58,3%, руську 41,7%.
Показані тільки повіти з чисельністю носіїв українсько-руської мови більше 2 тис.
В середньому українську називали у 2,6 разів частіше, проте відмінності між різними частинами були колосальні. На землях колишньої РІ назва руська майже не використовувалася (думаю вона до того часу вже почала асоціюватися з російською), тому тут українська домінувала тотально. У Волинському воєводстві її називали у 166 разів частіше (у деяких повітах у 1000-1400 разів). У Поліському воєводстві приблизно те саме співвідношення. У Люблінському воєводстві - у 5,9 разів частіше, від 2,7 у Холмському повіті до понад 10 разів у 4 повітах.
На австрійських землях назва "руська" була ще дуже поширена. Особливо у західних гірських районах. У Краківському воєводстві руську називали рідною у 26 разів частіше ніж українську. Причому у 4 повітах компактного розселення - у 56 разів, тоді як у етнічно польських повітах за межами компактного розселення у 2,1 рази частіше називали українську.
Приблизний паритет був у Львівському і Тернопільському воєводствах, тут українську називали у 1,2 рази частіше, але були і ареали з переважанням руської. Один - у гірських західних повітах. У найзахіднішому Кросненському повіті, який межував з "руськими" краківськими повітами, руську називали у 11,7 разів більше, у сусідньому Саноцькому - у 2,1 рази. Ще один ареал руської був на захід від Львова з епіцентром у Мостиському повіті з x3,2. У Тернопільському воєводстві більш "український" був південь, більш "руським" північ.
У Станіславському воєводстві українську називали частіше у 2,1. Тут же знаходилися найбільш "українські" повіти Галичини: Надвірнянський, Стрийський та Станіславський.
Загалом, серед україномовного населення на екс-російській частині (3 півн. воєводства) українську назвали 98,8%, руську 1,2%. На екс-австрійській частині (4 півд. воєводства) українську назвали 58,3%, руську 41,7%.