Не можу обрати той чи той варіант. Я підтримую повну блокаду окупованої території, для переміщення в її бік людей і товарів, але не підтримую ідею, що для одержання пенсії людині треба бути прив’язаним до певної території. У нас не кріпосне право. Якщо хтось має можливість дістатися до працюючої банківської ситсеми, то повинен мати право одержуввти свої виплати.
До чого тут кріпосне право? Людина може отримати пенсію, переселившись в будь-який населений пункт за межами окупованої території. В даній ситуації, коли певна частина населення посприяла окупантам або проявила пофігізм, варто чітко показати, що там, де немає української влади, немає українських виплат.
У тім то й справа, що ввели вимогу переселитися. Людину сприймають у зв’язку з територією й опікають не людину, а територію з душами. Тобто ставлять в умови, коли люди не можуть, скажімо, перетнути блокпост чи кордон і повернутися чи не повертатися туди, куди хочуть, а мають перереєстровуватися на новому постійному місці проживання. Це не є опцією для багатьох. (Скажімо, хтось знайшов працюючий банкомат у Турції чи Білорусі, або ж і в РФ, з якою Україна не розірвала банківську систему, чому не може дістатися до свого пенсійного рахунка звідти
( ... )
За умов, коли частина території окупована, цілком зрозуміле рішення держави опікати людей тільки на тих територіях, які їй підконтрольні. Зауважте, саме людей, адже переселенці мають право на всі виплати, і навіть додаткові, отже, без підтримки залишаються саме території, а не люди
( ... )
Для держави природно бажати обмежувати людські права і свободи, вводити прописку чи територіальну прив’язку для полегшення контролю над населенням. З боку горожан це бажання може бути підтримане. Наприклад, обмеженнями своїх прав під час загроз (відомий американський Patriotic Act). Але треба розуміти, що це, все-таки, порушення прав, і це порушення має бути якомога недискримінаційним, поширюватися на всіх
( ... )
Права переселенців ніхто не обмежує - квот на переселення у нас немає, в межах підконтрольної державі території люди можуть селитись де завгодно
( ... )
Так, держава може допомагати тільки там, де діють її закони, або на тих територіях, закони яких держава визнає. Проте, якщо українець з окупованої території зможе потрапити якимось чином туди, де працює банківська система, де є українська влада, або де є леґальні українські консули і представництва, то свої, належні їм гроші вони чомусь не зможуть отримати без перереєстрації. Це жахливий наслідок того, що влада продовжує мислити в диких термінах приписування людини до території.
Перед державою люди на Донеччині, і на Київщині, і на еміґрації, мають звичні обов’язки не порушувати законів. Якщо не порушують, то дорослі горожани в своєму праві робити все, що їм заманеться. Якщо ж державу турбує безвідповідальність, то має починати з державних дитсадків, шкіл, будинків творчості тощо.
Коли окуповано частину території, потрібна якась процедура, яка б фіксувала, що людина виїхала звідти і потребує додаткової державної допомоги. В мирному суспільстві реєстрація недоречна, але в даній ситуації вона відіграє радше позитивну роль
( ... )
Презумпція винуватості це слизький шлях спілкування держави з населенням. Від такої держави кожен захоче відокремитися. Причому ви ставите в провину цілій групі населення, до якої зараховуєте суто територіально, що не померли під кулями диверсійних груп Гіркіна та компанії.
Та добре, що не померли. Людина є найвищою цінністю. Від держави треба тільки, щоб виконувала однаково свої зобов’язання там, де може їх виконувати. Сьогодні прив’язали до землі пеніонерів. Завтра вас не випустять за кордон, бо володієте «гуманітарними таємницями». Післязавтра зобов’яжуть приносити довідку про те, що на окупованих територіях не проживали родичі.
Під час війни не завжди доречно вимагати від держави виконувати зобовязання на окупованих територіях, особливо якщо мешканці самі посприяли їх окупації. Тож рішення про припинення виплат якраз є тестом на лояльність: патріоти виїхали на контрольовану Україною територію (причому ще навесні-влітку), а залишились або ворожі, або байдужі. Ні тих, ні інших не дуже шкода, значно більше шкода хлопців, які гинуть, виправляючи наслідки ідіотизму місцевих. Коли кажете, що людина є найвищою цінністю, не забудьте про поранених і загиблих мобілізованих з усієї України. А от якби сепаратистів скрутили зразу, як в тій же Одесі, нікому б не довелось гинути під кулями.
Завжди когось більше шкода, когось не шкода - це емоції. Якщо в будинок прилітає снаряд, то когось завжди буде більш шкода, дітей, скажімо, більше за пенсіонерів, а пенсіонерів більше за бойовиків, вагітну жінку-терористку буде більше шкода за наркомана-бойовика. Це емоції вашого культурного бекґраунда. Для державної машини формалізація таких емоцій в дискримінаційних актах небезпечна
( ... )
Це ви додаєте шкалу цінності людського життя і вашого власног оставлення до людей. Скажімо, дідусю солдата теж не пощастило, якщо онук не повернеться, або повернеться поранений і вимагатиме догляду.
Не жалійте і не моліться. Просто не дискримінуйте.
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Перед державою люди на Донеччині, і на Київщині, і на еміґрації, мають звичні обов’язки не порушувати законів. Якщо не порушують, то дорослі горожани в своєму праві робити все, що їм заманеться. Якщо ж державу турбує безвідповідальність, то має починати з державних дитсадків, шкіл, будинків творчості тощо.
Reply
Reply
Та добре, що не померли. Людина є найвищою цінністю. Від держави треба тільки, щоб виконувала однаково свої зобов’язання там, де може їх виконувати. Сьогодні прив’язали до землі пеніонерів. Завтра вас не випустять за кордон, бо володієте «гуманітарними таємницями». Післязавтра зобов’яжуть приносити довідку про те, що на окупованих територіях не проживали родичі.
Reply
Reply
Reply
дідусю не пощастило трохи менше, ніж українському солдату, який в цей же момент мерзне під обстрілом зовсім поряд.
не пощастило людям. помолись за них.
Reply
Не жалійте і не моліться. Просто не дискримінуйте.
Reply
Leave a comment