Права переселенців ніхто не обмежує - квот на переселення у нас немає, в межах підконтрольної державі території люди можуть селитись де завгодно.
А вибіркова перевірка - це усталена практика. Наприклад, в американських містах у мешканців криміногенних районів поліція значно частіше перевіряє документи і зупиняє для обшуку, тож навіть законослухняні громадяни через те, що в їхньому районі концентрація злочинців більша, стикаються з пильністю поліції частіше, ніж мешканці благополучніших районів. Але це своєрідна плата за неприємне сусідство, ті, кому це не подобається, просто переїжджає. З релігійною належністю ще очевидніше - адепти деструктивних культів зазнають цілком виправданої дискримінації, якщо їхнє віросповідання передбачає протиправну діяльність. У нас "Біле братство" швидко згасло, але якби воно продовжило існувати, підозра до його адептів була б цілком зрозумілою.
А щодо голодних людей, вони теж мають обов'язки перед державою. Вони підтримували сепаратистів або байдуже ставились, коли сепаратисти знищували чи проганяли представників української влади. Тож хай тепер насолоджуються наслідками власної безвідповідальності. А держава хай краще спрямує зусилля на підтримку населення, що живе на територіях під українським прапором. Хто ж хоче державної підтримки, може переселитися. За умов війни це цілком виправдано - якщо держава не контролює частину території, вона зобов'язана допомагати громадянам, однак може це робити тільки на контрольованій нею території. Тим більш, коли окупація стала можливою не в останню чергу завдяки підтримці чи байдужості місцевого населення.
Так, держава може допомагати тільки там, де діють її закони, або на тих територіях, закони яких держава визнає. Проте, якщо українець з окупованої території зможе потрапити якимось чином туди, де працює банківська система, де є українська влада, або де є леґальні українські консули і представництва, то свої, належні їм гроші вони чомусь не зможуть отримати без перереєстрації. Це жахливий наслідок того, що влада продовжує мислити в диких термінах приписування людини до території.
Перед державою люди на Донеччині, і на Київщині, і на еміґрації, мають звичні обов’язки не порушувати законів. Якщо не порушують, то дорослі горожани в своєму праві робити все, що їм заманеться. Якщо ж державу турбує безвідповідальність, то має починати з державних дитсадків, шкіл, будинків творчості тощо.
Коли окуповано частину території, потрібна якась процедура, яка б фіксувала, що людина виїхала звідти і потребує додаткової державної допомоги. В мирному суспільстві реєстрація недоречна, але в даній ситуації вона відіграє радше позитивну роль.
А платити тим, хто їздить на контрольовану Україною територію лише по виплати, за даних умов було б безглуздям. Ви вперто не хочете помічати, що окупація стала можливою завдяки підтримці частини тамтешнього населення і пофігізму ще більшої частини. У разі відкритого вторгнення населення справді було б лише жертвою, що заслуговує лише підтримки і співчуття. А от коли окупація маскується під народне повстання, то населення цілком могло її відвернути, і якщо не проявило достатньо політичної волі, хай тепер пожинає наслідки своєї безвідповідальності. Було ще б непогано, щоб кошти, не виплачені впродовж 3 місяців, списувались з рахунку, і йшли на щось корисніше - на підтримку переселенців чи на оборону підконтрольних Україні територій. Вибір, перед яким постало населення окупованих територій, стане непоганим уроком для всіх і надалі надійно вберігатиме від сепаратизму.
Презумпція винуватості це слизький шлях спілкування держави з населенням. Від такої держави кожен захоче відокремитися. Причому ви ставите в провину цілій групі населення, до якої зараховуєте суто територіально, що не померли під кулями диверсійних груп Гіркіна та компанії.
Та добре, що не померли. Людина є найвищою цінністю. Від держави треба тільки, щоб виконувала однаково свої зобов’язання там, де може їх виконувати. Сьогодні прив’язали до землі пеніонерів. Завтра вас не випустять за кордон, бо володієте «гуманітарними таємницями». Післязавтра зобов’яжуть приносити довідку про те, що на окупованих територіях не проживали родичі.
Під час війни не завжди доречно вимагати від держави виконувати зобовязання на окупованих територіях, особливо якщо мешканці самі посприяли їх окупації. Тож рішення про припинення виплат якраз є тестом на лояльність: патріоти виїхали на контрольовану Україною територію (причому ще навесні-влітку), а залишились або ворожі, або байдужі. Ні тих, ні інших не дуже шкода, значно більше шкода хлопців, які гинуть, виправляючи наслідки ідіотизму місцевих. Коли кажете, що людина є найвищою цінністю, не забудьте про поранених і загиблих мобілізованих з усієї України. А от якби сепаратистів скрутили зразу, як в тій же Одесі, нікому б не довелось гинути під кулями.
Завжди когось більше шкода, когось не шкода - це емоції. Якщо в будинок прилітає снаряд, то когось завжди буде більш шкода, дітей, скажімо, більше за пенсіонерів, а пенсіонерів більше за бойовиків, вагітну жінку-терористку буде більше шкода за наркомана-бойовика. Це емоції вашого культурного бекґраунда. Для державної машини формалізація таких емоцій в дискримінаційних актах небезпечна.
З першого же речення ви зв’язуєте людину і територію. Звісно, і державі пробачатимете це неподобство. Я ж вимагаю від держави виконання зобов’язань перед своїми горожанами там, де це можливо, і не зважаючи на те, патріотична людина, чи навіть антипатріотична. Карати людей за колективну провину дозволити репресивному апаратові не можна, бо зрештою і ви будете колись звинувачені не за свої злочини, а за злочини вашої групи (або вигаданої за вас групи, до якої вас запише держава).
З людьми може трапитися багато неприємних речей. Як з тим кримчанином-ватником, котрий застряг у Таїланді без копійки, бо його картку українського банку чомусь заблокували під час анексії, а посольство послало подалі. Або зі стареньким дідусем з Луганська, котрий виїхати на день-два за блокпости може, а переїхати ні. Або з молодим і здоровим викладачем з Донецька, котрому у Вінниці вже кілька місців не виплачують зарплату. Кожен має сприйматися не як група, тим більше не як винувата перед усім суспільством група, а як окрема людина, як окремий горожанин зі своїми правами і обов’язками, для котрого не бути дискримінованим разом з групою це норма.
Це ви додаєте шкалу цінності людського життя і вашого власног оставлення до людей. Скажімо, дідусю солдата теж не пощастило, якщо онук не повернеться, або повернеться поранений і вимагатиме догляду.
Не жалійте і не моліться. Просто не дискримінуйте.
Не варто зводити тільки до емоцій. Снаряд же не прилітає просто з доброго дива. Випадкові заручники заслуговують на більше співчуття порівняно з тими, хто сам посприяв захопленню свого міста чи не зробив нічого, щоб його відвернути - і це не емоції, а суто раціональний розрахунок. Якщо після скасування виплат почнуться голодні бунти, і населення нарешті дасть терористам під сраку (або хоча б масово виїде, залишивши терористів на розбомбленій території), це буде краще, ніж коли населення і далі отримуватиме виплати, проклинаючи "київську хунту", а хлопці з усієї України гинутимуть, виправляючи наслідки недолугості місцевих. Скажіть, якщо не секрет, коли ви отримали повістку на медкомісію, у вас не було враження, що через донбаських ідіотів вам, можливо, доведеться ризикувати життям?
Ви чомусь вперто не хочете враховувати, що йдеться про окуповану територію. Уявіть, якби видали наказ про масову евакуацію населення, щоб ослабити позиції ворога - під час воєнних дій такий наказ за деяких обставин міг би бути доречним, навіть безвідносно до питання, наскільки лояльне там населення. А враховуючи, що антипатріотизм частини населення обертається шкодою для патріотів, слід таки влаштувати якийсь тест на патріотизм. Якби я мешкала в котромусь з окупованих міст, я б звідти виїхала ще навесні чи на початку літа, тобто тоді, коли стало ясно, що за проукраїнську позицію можуть бути дуже великі неприємності. І мені було б дуже прикро, якби сусіди, які підтримують сепаратистів й погрожували донести за проукраїнські погляди, отримують виплати від держави, тоді як патріоти змушені тулитись по чужих кутках. Хай краще гроші, не виплачені байдужим чи просепаратистським пенсіонерам, підуть на облаштування переселенців, тих же викладачів і студентів у Вінниці. Загалом, насправді дискримінації немає - кожен сам приймає рішення, евакуюватись чи залишитись, і пожинає його плоди. А допомогти евакуйованим за рахунок тих, хто залишився, було б тільки справедливо. Кому не подобається, хай переїжджає на підконтрольну Україні територію і отримує свої виплати. В ситуації війни від громадян іноді вимагається додаткова демонстрація лояльності, це не порушення прав і свобод, а просто необхідна реакція на зовнішнє вторгнення, особливо, якщо частина населення йому сприяє, а страждає від цього все суспільство.
Сам посприяв - це відносна річ. Державу не повинна цікавити поведінка дорослої людини з паспортом, котра не порушує законів. Якщо державу починає це цікавити, аж до виокремлення групи законодавчо, то ганьба цій державі.
Я враховую, що територія окупована, тому до держави не може бути жодних претензій, якщо вона відключить банківську й інші системи цих територій. Ну, хіба що з гуманітарних причин може продовжувати постачати воду й електроенерґію, яле це суто як гуманітарна допомога. Але прив’язати людей до території - це дискримінація.
У нас дивна війна. І дивна окупація. З аґресором продовжують торгувати. Не розірвані контракти й договори, продовжуються дипломатичні стосунки. Але от зі своїм населенням на окупованих територіях ці стосунки розірвані. Дивно. І мало б бути навпаки.
Додаткова демонстрація лояльності це вимога сповідування певних політичних поглядів, а це заборонено Конституцією. Якби Янукович вимагав додаткової лояльності, йому б відповіли на зимовому Євромайдані так само привітно.
> цікавити поведінка дорослої людини з паспортом, котра не порушує законів
отож! тому можна було б оголосити незаконними будь-які фінансові операції на ворожій території. і кожен мешканець ДНР/ЛНР мав би пояснювати, куди він витратить гроші, якщо не на покуаки на території ДНР/ЛНР.
Якщо держава відключить банківську систему на певних територіях, це ж, за вашим підходом, теж дискримінація - чому люди, які мешкають в окупованому місті, повинні страждати суто за територіальною ознакою, не маючи змогу отримати гроші чи скористатись іншими банківськими послугами в своєму місті? Як бачите, скасування виплат - це просто наступний крок ізоляції територій, захоплених терористами. Причому людей позбавляють не виплат взагалі, а виплат, які вони витрачатимуть на окупованій території, як слушно вказано в іншому коментарі. Люди ж не прив'язані до території хоча б тому, що можуть переїхати в будь-який населений пункт, підконтрольний Україні. Квот на переселення у нас немає.
Щодо торгівлі з агресором, то, враховуючи досить сильну попередню залежність, розрив, особливо різкий, може сильніше вдарити по нас, ніж по агресору. Ще навесні економісти зазначали, що російські банки краще витісняти поступово, бо закриття великого банку - струс для банківської системи взагалі. Звісно, потрібно якнайшвидше скорочувати співпрацю з агресором, але ж робити це не в один момент.
Ну й щодо лояльності, то йдеться про лояльність до держави взагалі, а не до якоїсь політичної сили. Якби лугандонці виступали під державним прапором, влаштовуючи заколот, наприклад, проти голови обладміністрації, тоді інша річ - їхній виступ був би проти влади, а не держави. Однак сепаратисти виступили саме проти держави - в такому разі держава не повинна надто напружуватись, щоб підтримувати тих, хто підтримував сепаратистів.
І оскільки ні ви, ні я не належимо до забобонних людей, скажу ще дещо: шкода, що ви не опинились на місці когось із тих, кого призвали на Донбас і хто зараз мерзне в окопах, щодня ризикуючи бути вбитим через дурість даунбасців. Думаю, ваша сердобольність швидко зникла б, а намір провчити ідіотів, позбавивши їх підтримки держави, яку вони так ненавидять, ви б мабуть розглядали як цілком справедливу відплату. Звісно, насправді я вам не бажаю опинитись в такій ситуації, але подумайте про те, що поки ви захищаєте придурків, тисячі патріотів справді ризикують життям.
Солдат, котрий намагається провчити мирне населення, називається військовим злочинцем. Патріотизм не виправдовує знущання з цивільних осіб. Навіть, якщо вони настроєні якось не так, як хотів би патріот.
Мене жахає, що так просто можна побудувати в уяві групу іншування, проти якої виправдане все.
А те, що мільйони людей стали заручниками всієї попередньої історії, не робить їх гіршими. У тому, що територія окупована, є провина всіх українців, які, поки не клюнуло, не зважали на військові потреби, терпіли корупцію й неефективну владу.
А платити пенсії тим, хто підтримує колорадів, це не знущання над патріотами? Якби в Донецьку і Луганську місцеві вигнали колорадів, як це зробили в решті областей, зараз не довелось би гинути патріотам, всій країні не довелось би платити військовий податок, а мільйонам людей - ще й добровільно допомагати армії. Мені набридло з кожної зарплати перераховувати гроші комусь із поранених - починаючи з весни я перерахувала більше, ніж за часів Майдану. І якщо тоді пожертви я розглядала як внесок в майбутнє, то зараз - як розплату за дурість даунбаських, які вчасно не вигнали терористів, і тепер страждає вся країна.
Відмінність таки є - коли Україна повстала проти корупції, саме Донбас найбільше тягнув її назад. Коли зовнішня агресія маскувалась під народне повстання, окупація саме цієї території стала можливою завдяки підтримці частини місцевого населення. Тож Лугандон таки треба обнести колючим дротом, звісно, перед тим витягти звідти патріотів. Це як ампутація хворого органу. А люди мають право вирішувати: або вони з Україною, тоді переселяються на підконтрольну Україні територію і отримують всі передбачені законом виплати, а на додачу ще й допомогу від волонтерів. Або залишаються із сепаратистами і пожинають наслідки свого рішення. Втім, є ще третя можливість - ці люди виправляють свою помилку і проганяють сепаратистів. Голодні бунти свідчать, що насправді скасування виплат дало позитивний ефект - населення нарешті піднімається проти терористів.
Смішно, як колись ви звинувачували прибиральницю, що працює у владній установі, за умов коли владу в усій країні захопили бандити. А тепер, коли окупація незначної частини території відбулась за співучасті населення, ви захищаєте це населення, хоча з окупованої території можливо переселитись, і більшість патріотів це вже зробили.
Те, що сталося з жителями Донбасу, могло статися з кожним містом, цікавим для аґресора і досить зручним для нападу. Якби Донецьк і Луганськ знаходилися по сусідству з іншою країною, або якби там була інша структура зайнятості, або якби країна входила до оборонних альянсів, або якби суспільство потурбувалося про армію на два десятиліття раніше, або якби оборонна доктрина і військова інфраструктура були розгорнуті на східному напрямі... Якби, якби. Крайніми ви чомусь визначили заручників на окупованих територіях. І замість того, щоб послідовно дотримуватися принципу національного горожанства, розглядаючи людину суто індивідуально, як особу, що має пряму належність до національної держави, ви вирішили, що відкупитеся від зовнішньої аґресії відкиданням цілої уявної групи. І для цього іншуєте її, наділяєте уявними і фантастичними рисами, звинувачуєте в тому, що не можуть організуватися в групу, щоб прогнати озброєних бандитів, в ту групу, наявність якої ви перед тим вважаєте безперечною. Не можуть, бо немає такої групи. Є окремі розрізнені українці з різними політичними поглядами, різного культурного й освітнього рівня. Проте всі вони для вас Вони, Інші. Настільки, що готові позбавляти їх горожанства й амутувати як хворобу. Але органу-то немає. Є неефективна держава і нерозвинуте суспільство, неспроможна побудувати нормально функціонуючі стосунки між собою. Тому і витрачаєте гроші на те, що має робити держава, бо пробачаєте їй те неподобство, що вона робит з нами усіма.
Якщо можна покластися на волонтерство, то навіщо ефективне міністерство, і так обійдеться. Якщо суспільстов спокійно сприймає частину яко хворобу, то нащо чиновникам ставитися до людини інакше. Зрозумійте, ви для держави нічим не кращі, якщо потрібно буде викинути чи ампутувати вас, то не помітите, як опинитеся в групі іншування, на яку хтось показуватиме пальцями.
У тій гілці про прибиральницю приклад окупованої території звучав. Перебувати під окупацією не злочин, злочин - співпрацювати з окупантами. Це тільки в радянських анкетах благонадійність підтверджувалася перебуванням на територіях і наявністю родичів за кордоном. Коли заповнював анкети на свою першу роботу, то навіть в нові часи я добре пам’ятаю цей липуче неприємний доторк чужої держави, котра вважає тебе неблагонадійним тільки за те, що сталося з тобою, а не за те, ким ти є. Причому після розпаду той же Третій відділ залишився з тими ж пиками, але через кілька років вони вже говорили інші гасла, але з тими ж інтонаціями...
Та це лірика. Чомусь ви знову і знову натискаєте на патріотизм. А хто визначатиме, чи є той чи той українець патріотом? Гадаю, завжди знайдеться чимало тих, хто вас вважатимуть недостатньо патріотично налаштованою. І чимало тих, хто навпаки, побачить в вас ультрапатріотизм. Але коли йдеться про державу й стосунки горожанина з її апаратом, слів про патріотизм й ідеологію взагалі не має звучати. Особливо з боку функціонерів, чиновників цієї держави. Їх не повинна цікавити ваша законна активність чи пасивність.
А вибіркова перевірка - це усталена практика. Наприклад, в американських містах у мешканців криміногенних районів поліція значно частіше перевіряє документи і зупиняє для обшуку, тож навіть законослухняні громадяни через те, що в їхньому районі концентрація злочинців більша, стикаються з пильністю поліції частіше, ніж мешканці благополучніших районів. Але це своєрідна плата за неприємне сусідство, ті, кому це не подобається, просто переїжджає. З релігійною належністю ще очевидніше - адепти деструктивних культів зазнають цілком виправданої дискримінації, якщо їхнє віросповідання передбачає протиправну діяльність. У нас "Біле братство" швидко згасло, але якби воно продовжило існувати, підозра до його адептів була б цілком зрозумілою.
А щодо голодних людей, вони теж мають обов'язки перед державою. Вони підтримували сепаратистів або байдуже ставились, коли сепаратисти знищували чи проганяли представників української влади. Тож хай тепер насолоджуються наслідками власної безвідповідальності. А держава хай краще спрямує зусилля на підтримку населення, що живе на територіях під українським прапором. Хто ж хоче державної підтримки, може переселитися. За умов війни це цілком виправдано - якщо держава не контролює частину території, вона зобов'язана допомагати громадянам, однак може це робити тільки на контрольованій нею території. Тим більш, коли окупація стала можливою не в останню чергу завдяки підтримці чи байдужості місцевого населення.
Reply
Перед державою люди на Донеччині, і на Київщині, і на еміґрації, мають звичні обов’язки не порушувати законів. Якщо не порушують, то дорослі горожани в своєму праві робити все, що їм заманеться. Якщо ж державу турбує безвідповідальність, то має починати з державних дитсадків, шкіл, будинків творчості тощо.
Reply
А платити тим, хто їздить на контрольовану Україною територію лише по виплати, за даних умов було б безглуздям. Ви вперто не хочете помічати, що окупація стала можливою завдяки підтримці частини тамтешнього населення і пофігізму ще більшої частини. У разі відкритого вторгнення населення справді було б лише жертвою, що заслуговує лише підтримки і співчуття. А от коли окупація маскується під народне повстання, то населення цілком могло її відвернути, і якщо не проявило достатньо політичної волі, хай тепер пожинає наслідки своєї безвідповідальності. Було ще б непогано, щоб кошти, не виплачені впродовж 3 місяців, списувались з рахунку, і йшли на щось корисніше - на підтримку переселенців чи на оборону підконтрольних Україні територій. Вибір, перед яким постало населення окупованих територій, стане непоганим уроком для всіх і надалі надійно вберігатиме від сепаратизму.
Reply
Та добре, що не померли. Людина є найвищою цінністю. Від держави треба тільки, щоб виконувала однаково свої зобов’язання там, де може їх виконувати. Сьогодні прив’язали до землі пеніонерів. Завтра вас не випустять за кордон, бо володієте «гуманітарними таємницями». Післязавтра зобов’яжуть приносити довідку про те, що на окупованих територіях не проживали родичі.
Reply
Reply
З першого же речення ви зв’язуєте людину і територію. Звісно, і державі пробачатимете це неподобство. Я ж вимагаю від держави виконання зобов’язань перед своїми горожанами там, де це можливо, і не зважаючи на те, патріотична людина, чи навіть антипатріотична. Карати людей за колективну провину дозволити репресивному апаратові не можна, бо зрештою і ви будете колись звинувачені не за свої злочини, а за злочини вашої групи (або вигаданої за вас групи, до якої вас запише держава).
З людьми може трапитися багато неприємних речей. Як з тим кримчанином-ватником, котрий застряг у Таїланді без копійки, бо його картку українського банку чомусь заблокували під час анексії, а посольство послало подалі. Або зі стареньким дідусем з Луганська, котрий виїхати на день-два за блокпости може, а переїхати ні. Або з молодим і здоровим викладачем з Донецька, котрому у Вінниці вже кілька місців не виплачують зарплату. Кожен має сприйматися не як група, тим більше не як винувата перед усім суспільством група, а як окрема людина, як окремий горожанин зі своїми правами і обов’язками, для котрого не бути дискримінованим разом з групою це норма.
Reply
дідусю не пощастило трохи менше, ніж українському солдату, який в цей же момент мерзне під обстрілом зовсім поряд.
не пощастило людям. помолись за них.
Reply
Не жалійте і не моліться. Просто не дискримінуйте.
Reply
тих, хто платить податки ворожим Україні терористичним структурам можна було б позбавити громадянства, але наша влада проявила м'який підхід.
Reply
Ви чомусь вперто не хочете враховувати, що йдеться про окуповану територію. Уявіть, якби видали наказ про масову евакуацію населення, щоб ослабити позиції ворога - під час воєнних дій такий наказ за деяких обставин міг би бути доречним, навіть безвідносно до питання, наскільки лояльне там населення. А враховуючи, що антипатріотизм частини населення обертається шкодою для патріотів, слід таки влаштувати якийсь тест на патріотизм. Якби я мешкала в котромусь з окупованих міст, я б звідти виїхала ще навесні чи на початку літа, тобто тоді, коли стало ясно, що за проукраїнську позицію можуть бути дуже великі неприємності. І мені було б дуже прикро, якби сусіди, які підтримують сепаратистів й погрожували донести за проукраїнські погляди, отримують виплати від держави, тоді як патріоти змушені тулитись по чужих кутках. Хай краще гроші, не виплачені байдужим чи просепаратистським пенсіонерам, підуть на облаштування переселенців, тих же викладачів і студентів у Вінниці. Загалом, насправді дискримінації немає - кожен сам приймає рішення, евакуюватись чи залишитись, і пожинає його плоди. А допомогти евакуйованим за рахунок тих, хто залишився, було б тільки справедливо. Кому не подобається, хай переїжджає на підконтрольну Україні територію і отримує свої виплати. В ситуації війни від громадян іноді вимагається додаткова демонстрація лояльності, це не порушення прав і свобод, а просто необхідна реакція на зовнішнє вторгнення, особливо, якщо частина населення йому сприяє, а страждає від цього все суспільство.
Reply
Я враховую, що територія окупована, тому до держави не може бути жодних претензій, якщо вона відключить банківську й інші системи цих територій. Ну, хіба що з гуманітарних причин може продовжувати постачати воду й електроенерґію, яле це суто як гуманітарна допомога. Але прив’язати людей до території - це дискримінація.
У нас дивна війна. І дивна окупація. З аґресором продовжують торгувати. Не розірвані контракти й договори, продовжуються дипломатичні стосунки. Але от зі своїм населенням на окупованих територіях ці стосунки розірвані. Дивно. І мало б бути навпаки.
Додаткова демонстрація лояльності це вимога сповідування певних політичних поглядів, а це заборонено Конституцією. Якби Янукович вимагав додаткової лояльності, йому б відповіли на зимовому Євромайдані так само привітно.
Reply
отож! тому можна було б оголосити незаконними будь-які фінансові операції на ворожій території. і кожен мешканець ДНР/ЛНР мав би пояснювати, куди він витратить гроші, якщо не на покуаки на території ДНР/ЛНР.
за порушення - кримінальна відповідальність.
Reply
Щодо торгівлі з агресором, то, враховуючи досить сильну попередню залежність, розрив, особливо різкий, може сильніше вдарити по нас, ніж по агресору. Ще навесні економісти зазначали, що російські банки краще витісняти поступово, бо закриття великого банку - струс для банківської системи взагалі. Звісно, потрібно якнайшвидше скорочувати співпрацю з агресором, але ж робити це не в один момент.
Ну й щодо лояльності, то йдеться про лояльність до держави взагалі, а не до якоїсь політичної сили. Якби лугандонці виступали під державним прапором, влаштовуючи заколот, наприклад, проти голови обладміністрації, тоді інша річ - їхній виступ був би проти влади, а не держави. Однак сепаратисти виступили саме проти держави - в такому разі держава не повинна надто напружуватись, щоб підтримувати тих, хто підтримував сепаратистів.
І оскільки ні ви, ні я не належимо до забобонних людей, скажу ще дещо: шкода, що ви не опинились на місці когось із тих, кого призвали на Донбас і хто зараз мерзне в окопах, щодня ризикуючи бути вбитим через дурість даунбасців. Думаю, ваша сердобольність швидко зникла б, а намір провчити ідіотів, позбавивши їх підтримки держави, яку вони так ненавидять, ви б мабуть розглядали як цілком справедливу відплату. Звісно, насправді я вам не бажаю опинитись в такій ситуації, але подумайте про те, що поки ви захищаєте придурків, тисячі патріотів справді ризикують життям.
Reply
Мене жахає, що так просто можна побудувати в уяві групу іншування, проти якої виправдане все.
А те, що мільйони людей стали заручниками всієї попередньої історії, не робить їх гіршими. У тому, що територія окупована, є провина всіх українців, які, поки не клюнуло, не зважали на військові потреби, терпіли корупцію й неефективну владу.
Reply
Відмінність таки є - коли Україна повстала проти корупції, саме Донбас найбільше тягнув її назад. Коли зовнішня агресія маскувалась під народне повстання, окупація саме цієї території стала можливою завдяки підтримці частини місцевого населення. Тож Лугандон таки треба обнести колючим дротом, звісно, перед тим витягти звідти патріотів. Це як ампутація хворого органу. А люди мають право вирішувати: або вони з Україною, тоді переселяються на підконтрольну Україні територію і отримують всі передбачені законом виплати, а на додачу ще й допомогу від волонтерів. Або залишаються із сепаратистами і пожинають наслідки свого рішення. Втім, є ще третя можливість - ці люди виправляють свою помилку і проганяють сепаратистів. Голодні бунти свідчать, що насправді скасування виплат дало позитивний ефект - населення нарешті піднімається проти терористів.
Смішно, як колись ви звинувачували прибиральницю, що працює у владній установі, за умов коли владу в усій країні захопили бандити. А тепер, коли окупація незначної частини території відбулась за співучасті населення, ви захищаєте це населення, хоча з окупованої території можливо переселитись, і більшість патріотів це вже зробили.
Reply
Якщо можна покластися на волонтерство, то навіщо ефективне міністерство, і так обійдеться. Якщо суспільстов спокійно сприймає частину яко хворобу, то нащо чиновникам ставитися до людини інакше. Зрозумійте, ви для держави нічим не кращі, якщо потрібно буде викинути чи ампутувати вас, то не помітите, як опинитеся в групі іншування, на яку хтось показуватиме пальцями.
У тій гілці про прибиральницю приклад окупованої території звучав. Перебувати під окупацією не злочин, злочин - співпрацювати з окупантами. Це тільки в радянських анкетах благонадійність підтверджувалася перебуванням на територіях і наявністю родичів за кордоном. Коли заповнював анкети на свою першу роботу, то навіть в нові часи я добре пам’ятаю цей липуче неприємний доторк чужої держави, котра вважає тебе неблагонадійним тільки за те, що сталося з тобою, а не за те, ким ти є. Причому після розпаду той же Третій відділ залишився з тими ж пиками, але через кілька років вони вже говорили інші гасла, але з тими ж інтонаціями...
Та це лірика. Чомусь ви знову і знову натискаєте на патріотизм. А хто визначатиме, чи є той чи той українець патріотом? Гадаю, завжди знайдеться чимало тих, хто вас вважатимуть недостатньо патріотично налаштованою. І чимало тих, хто навпаки, побачить в вас ультрапатріотизм. Але коли йдеться про державу й стосунки горожанина з її апаратом, слів про патріотизм й ідеологію взагалі не має звучати. Особливо з боку функціонерів, чиновників цієї держави. Їх не повинна цікавити ваша законна активність чи пасивність.
Reply
Leave a comment