Современную, нынче модную поэтессу Веру Полозкову я открыла для себя совсем недавно, а точнее ровно два месяца назад на крыше одного бизнесс-центра. Пахло летом и алкоголем, звездами и драйвом. Открыла глубоко и чувственно, ассоциативно и незабываемо. Навсегда. Никогда.
Лелека, чи не єдиний птах, що викликає у мене міфічні почуття, почуття захвату, натхнення, бажання жити, почуття світла і добра, очищення душі. Назнімала їх багато, ледве змогла обрати кілька.
Путешествие, как образ мышления. Какая сила движет нами? Что заставляет нас "лазить по вагонам, когда другие сидят дома и постятся"? Станем ли мы рафинированными матрасниками? Возможно очень скоро, а пока, Света и матрасы, проводнице 11-го вагона троекратное "УРА" "а не пошли бы Вы на *уй"
Наші хлопці вже далеко, підкорюють Американський континент. Пропоную пригадати прощальні дні на рідній землі, як на ще зимовому Обирку зібралися друзі та близькі нарешті випровадити український табурет з хати.
В рамках международного проекта "Puzzle of Culture" проходила фотовыставка "Cultural Diversity", Tecklenburg, Germany, February 2010. С радостью делюсь работами, которые я выставляла!