Записки тероборонівця: Військові і армійці. Мери і бордюри
Вопрос з банєю решон. Її не буде (с)
За останні дні я побачив два чітких типи людей у камуфляжній формі. Військові і армійці.
Військові - це ті солдати, сержанти і офіцери, які прийшли у Збройні сили, щоб воювати. Військові під час занять не шикують взвод в дві шеренги, а розставляють півколом. Військові дають основи знань, щоб вижити самому і ефективно вражати ворога. Говорять просто і зрозуміло, наводячи конкретні приклади зі свого досвіду.
Армійці - це люди, чия кар’єра зростала в час занепаду ЗСУ, коли покликанням офіцера було організувати строчників для фарбування бордюрів. Прикметною рисою армійця є панічний страх перед вищим начальством і рясні матюки, що присутні в кожному реченні і обов’язково закінчують його. Армійці дають безглузді накази, які часто змінюються в процесі їх виконання. Єдина радість від армійців - це численні афоризми, один із яких винесений в епіграф.
Армійці і військові - це інь і янь українських Збройних сил, які знаходяться в єдності і протистоянні.
Перш за все вдячний націоналістичним таборам, в яких з юності виховувався з гаслом «Будь твердим до себе і будеш справедливим». Я жодного разу не скаржився ні на холод, ні на одноманітну їжу, ні на протікший дах в наметі, ні на відсутність світла, ні на трухлявий сортир. Говорю це без жодної іронії, бо чітко усвідомлюю, що слід готуватися до набагато складніших умов.
Але слід розуміти, що далеко не всі військовозобов’язані були в курсі, що їх чекає. Більше того, ніхто із керівництва не налагодив якісного діалогу із особовим складом. Наприклад для того, щоб пояснити людям, що військовослужбовцю належить відвідувати лазню не частіше, ніж раз в тиждень. Як говорить армійська мудрість, «мертві і військові не потіють».
В порівнянні із 2015 роком слід відмітити тотальну недовіру людей до влади. Будь якої: центральної, обласної, місцевої, військової. Коли раніше до влади ставлення було нейтрально-негативне, то зараз різко-негативне.
На цьому фоні каталізатором народного незадоволення став приїзд місцевих керівників на полігон в передостанній день зборів. Тут буде доречним анекдот: “чим відрізняється домашня собака від армійської? - Домашня собака, коли нічого робити, яйця лиже, а армійська - будку фарбує”. Провісником приїзду голови ОДА, голів РДА і мерів міст стало урочисте фарбування у колір хакі бетонних блоків на полігоні.
В день приїзду чиновників загін знову отримав зброю і пішов на місце заняття … обхідним маневром, щоб обійти полігон, де мали б бути присутнє керівництво. Шкода, що вони не бачили цього видовища: немиті, небриті чоловіки віком від 25 до 60 років у домашніх куртках, робах, штанах, джинсах, та частково у камуфляжі, купленому за свій кошт, озброєні АК-74. Воістину партизанські загони! Загін вивели на поляну і не відпускали з неї, доки із нашого військового містечка не вийшли всі чиновники. Знову ж для того, щоб ніхто із військовозобов’язаних не перетнувся із керівниками міст і районів.
Але присутність чиновництва ми все ж таки помітили. Контрактники з мітлами розчищали місце для обіду втомлених після стрільб міських голів і голів РДА. А чому посоромилися зайти в нашу їдальню? Крупа хоч і одноманітна, але із хорошою підливкою і ложкою салату все ж таки її їсти цілком можна.
Важко передати цензурними словами моє здивування від заголовку новини: «Автомати до рук взяли голови міст та районів Сумщини».
«Мери міст та голови державних адміністрації Сумської області пройшли вишкіл загонів територіальної оборони» йдеться далі у новині! Година стрільби і обід у лісі за столиками це вишкіл??? Не соромтеся. Хочете вишколу, запишіться у загони оборони по справжньому і проходьте пліч-о-пліч всі заняття та живіть в тих же умовах. Повірте, ви дізнаєтеся багато нового і далеко не тільки у військовій справі. Але більше користі буде, коли голови РДА і міські голови займуться виконанням своїх обов’язків із фінансування діяльності загонів оборони. Тому що територіальна оборона в Сумській області існує і тримається виключно на ентузіастах, на небагатьох людях, які до цієї справи ставляться щиро. Тих, які не зважаючи на увесь скепсис до влади, з впевненістю можуть сказати: «В ріднім краї панувати не дамо нікому!»
Для pokrov.world