Помер Аркадій Штипель
Світла пам'ять
*
бач, мерехтить вогнями чималенький
чубатий космос густоземляний
аж доки не зведе з-попід поли
до срібних цвяхів золоті обценьки
бо ж я люблю словесні витребеньки:
диви, он сонце котить повз лани
шо взимку хвацько взує ковзани
та й кидатиме світла оберемки
що йому наші «стій!» чи «кроком руш!»
троянд зухвалих, характерниць руж
дивами вабимося в давній альфабеті
блукаючи між зламів та вузлів
поки земля спливає по землі
землею в українському сонеті
*
Над кiстяками запорожцiв
що вкритi порохом столiть,
що чорним пилом запорошенi,
зоря iржавая стоїть.
Стоїть шаблюка, геть iржава
од кровi, вiтру та води.
Горить ганьба, палає слава,
лунає вiдчуття бiди
колишньої… İ свiт за очi,
i очi в свiт нових надiй,
що ржа прийдешня не проточить
твiй заговорений набiй.