(Традиційний флешмоб до 14 лютого - вірші про кохання)
СОН
Вона живе і досі невже і я живу
Я бачив її коси фіалки рву
Десь у рові зеленім і її рука
Лежить у мене на плечі лехка лехка
Сонний туман випростувавсь навколо
А в далині десь місто спить з відкритими очима
Навколо все поснуло застигло захололо
І ми самі без човна і не з ними
Такий неясний сон чом річка а не заля
Чом ласка не прокльон і хусткою махала
І досі чую я тремтить її рука
У мене на плечі лехка лехка лехка
Кохана.
Михайль Семенко
29-VII. 916. Владівосток