"Красна Панна без жалю"

[petro_gulak]

Ціную експерименти.

Джон Кітс. «La Belle Dame sans Merci». Переклад Романа Гардашука.

Мій рицерю, який вам лік,
Що блудите самітно так?
Над ставом юж ув’яд рогіз,
Не піє птах.

Мій рицерю, який вам лік
На лик - скорботний і жаский?
Вивірка льох уклала свій;
Поля пусті.

Лілеї цвіт - у вас чоло,
А на чолі - тривог роса.
Ружавцю ваших щік огонь
Уже згаса.

«На луках панну я спіткав,
Мов рожа гожу, дочер фей:
Коса-краса, легка хода
І шал очей.

Ізплів вінець їй на чоло,
Нараквиці й до стану пас.
З очес любов лилась, а з уст -
Пресладкий глас.

Її всадив на румака
І нич юж дня того не зрів:
Вела, схилившися навбіч,
Чудесний спів.

Пресладкий корінь мні дала,
Зелен-вина і райських яств;
Рекла пречудно: „Щиро я
Кохаю вас“.

Мя увела во фейський склеп
Й ридала скорбно там вона.
Цілунками чар-очі вкрив
Їй чотирма.

І залюляла там мене, -
О бíда! - так уснув заним
І бачив свій останній сон
При горбі тім.

Чував князів і королів
Із уст блідих маркотний глас:
“Се Красна Панна без жалю
Скорила вас!”

Во смерку гладні зрив вуста,
Роззяті в вироку страшнім;
Збудився я і очутивсь
При горбі сім.

Тому в кручині сій нуджу
Тому блуджу самітно так;
Над ставом юж ув’яд рогіз,
Не піє птах».