Оксана в вишнях
В радянських виданнях Нечуя-Левіцького фрагменти, викреслені цензурою та самоцензурою, поновлювали за рукописами чи (західноукраїнськими) першодруками, проте не послідовно. Чому додавали оте, а не оце, я так і не зрозумів - але, принаймні, точно можу сказати, що нова, радянська цензура тут ні до чого.
Ось уривок із "Кайдашевої сім'ї" - замовляння проти пияцтва, - трохи повніший, ніж той, що ви можете прочитати в усіх сучасних виданнях.
Мя-ця-й-сина і святого Духа. Свят, Свят, Свят Господь Бог! Оксана в вишнях! Іду я, раба божа Палажка, до раба божого Омелька все лихо одганяти з його жил, з його жовтої кості, з його червоної крові, з семидесяти суставів, з його сивого волоса, з його голови, з його булави, з його очей, з його плечей. Зійди на ті болота, на ті очерета, де глас божий не заходить, де люде не ходять.
Як пішла я понад очеретами та болотами та зійшла я на високу могилу: ой там на могилі, на Осіянські[й] горі, там стоїть церковця, бубликом замкнута, медяником засунута. Одкусю я медяника, одкусю я бублика та ввійду в ту церковцю, аж та[м] стоїть піп, як яшний сніп, а попенята, як чортенята, а попадя, що спить походя. Святая святиця, небесна цариця! п’ятінко матінко, і ти, святий понеділочку, божий клюшничку! Мокрино, Марино, Агапіте, Алипіє, Іване, Дем’яне й ти, Миколає, Мирликийський чудотворче! Пом’яни, Господи, раба божого Омелька, та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще й тую, що телятиною обшита. Радуйся, Охрімку й Пархімку, і ти, невісточко, свята Покрівонько, що в Лаврі замурувалась. Наберу я в черепок хуху та виллю я на раба божого Омелька. Алилуй же його, Господи, і шарпни його по боках, по ребрах, по кістках, по чреслах, коло його двора, коло його кола, коло його дитини, коло його скотини. Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах. Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю! Сарандара, Марандара, гаспіда угас, василиска попер! Амінь біжить, амінь кричить, аміня доганяє!
Ось уривок із "Кайдашевої сім'ї" - замовляння проти пияцтва, - трохи повніший, ніж той, що ви можете прочитати в усіх сучасних виданнях.
Мя-ця-й-сина і святого Духа. Свят, Свят, Свят Господь Бог! Оксана в вишнях! Іду я, раба божа Палажка, до раба божого Омелька все лихо одганяти з його жил, з його жовтої кості, з його червоної крові, з семидесяти суставів, з його сивого волоса, з його голови, з його булави, з його очей, з його плечей. Зійди на ті болота, на ті очерета, де глас божий не заходить, де люде не ходять.
Як пішла я понад очеретами та болотами та зійшла я на високу могилу: ой там на могилі, на Осіянські[й] горі, там стоїть церковця, бубликом замкнута, медяником засунута. Одкусю я медяника, одкусю я бублика та ввійду в ту церковцю, аж та[м] стоїть піп, як яшний сніп, а попенята, як чортенята, а попадя, що спить походя. Святая святиця, небесна цариця! п’ятінко матінко, і ти, святий понеділочку, божий клюшничку! Мокрино, Марино, Агапіте, Алипіє, Іване, Дем’яне й ти, Миколає, Мирликийський чудотворче! Пом’яни, Господи, раба божого Омелька, та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще й тую, що телятиною обшита. Радуйся, Охрімку й Пархімку, і ти, невісточко, свята Покрівонько, що в Лаврі замурувалась. Наберу я в черепок хуху та виллю я на раба божого Омелька. Алилуй же його, Господи, і шарпни його по боках, по ребрах, по кістках, по чреслах, коло його двора, коло його кола, коло його дитини, коло його скотини. Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах. Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю! Сарандара, Марандара, гаспіда угас, василиска попер! Амінь біжить, амінь кричить, аміня доганяє!