О Боге и птицах

[petro_gulak]

Поет стоїть посеред порожнього міста,
кричить птахам,
що летять на зиму до північної Африки:

Я не вірю в бога.
Але це не страшно. Тому що його не існує.
В мене не вірять читачі.
Це теж не страшно. Їх теж не існує.

А оскільки птахи не слухають,
поет береться перераховувати
їх в осінніх піднебесних ватагах.

Старанно рахує, записує
до записника кожну ластівку.
Скільки відлетіло, стільки
має й повернутись.

Всіх треба порахувати.
Жодної не можна забути.

Справжня поезія завжди
тримається
на точності.

Это моя комментаторская паранойя (что вероятнее) или Жадан выстраивает финал как опровержение борхесовского "Argumentum ornithologicum"?
Бога нет, поэтому можно и нужно сосчитать всех птиц.
Если Жадан об этом не думал или вообще не читал миниатюру Борхеса, тем интереснее.