Заходжу в ванну. а на вікні сидить сусідський голуб і дивиться на мене. "Киш", - кажу йому і махаю руками, - а він і далі дивиться, на якийсь момент мені навіть перехотілось згодувати його моєму котові ( Read more... )

«Коли оса здихає чи солодкий мед для неї ( Read more... )

Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.

Як повний місяць
На землю світить,
Мені від щастя
Хочеться вити.)

( Read more... )

Він зранку пив холодний чай,
Вдень проводив “холодні війни”.
Він знав багато, та, на жаль,
Був безнадійно самостійний.

Обідав сам, вечеряв вдома,
У ліжку засинав один,
Від денної напруги й втоми
Приймав смолу і нікотин.

Він сам себе водив гуляти,
Ходив в театр, на концерт.
Психологи б його назвали:
Меланхолічний інтроверт.

Гине природа
Мир її праху.
Люди - тварюки
Пішли вони нахуй.

Очі відьми мов зорі, очі відьми мов зорі ( Read more... )

Привіт сенсей ( Read more... )

Написав колись один знайомий про мене віршик, ото випадково на нього натрапила, не знаю, може вже тут було, але нехай ( Read more... )

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.

Ліна КОСТЕНКО