Цікаві досліди
Цьогоріч в мене не було святкового столу. Зовсім ніякого. Взагалі, він еволюціонував - спочатку я ваяла застілля з майонезним безумством й мясо-рибним розмаїттям. Потім викидала їжу відрами й шкодувала. Це був сімейний сценарій: великий стіл, святкові наїдки, жерти до памороків. Але на нас двох ентузіастом з пажрать була лише я, і моїх потужностей явно бракувало. Щороку стіл всихав, перед війною були самі канапки та оливки. Додайте до цього безалкогольність й картина буде вже зовсім сирітською.
А тут так все співпало - Сергій напередодні отруївся, тож сумирно колупав несолений рис, а я сажрала всі святкові припаси ще під час першої ракетної атаки, 29-го. Ніч не спала, потім в гардеробі сиділа, потім замерзла й пішла розоряти холодильник. Ну а шо, коли об'ївся, життєві задачі скорочуються до одної - перетравлювати, й тривога вже не поміщається (як і я у джінси).
З 2013-го року в мене нема тілівізора. От як почала бовтатись по зйомних хатах, а в них - як повезе. І мені везло, ТВ я зрідка стрічала в готелях, де з цікавістю дитини переглядала рекламні блоки. А тут подумала - ну, може мєсний тєлєк якость додасть святкового вайбу, але ніт, униніє лиш посилилось. Почапала дивитись Фарго й благенько собі заснула, під суцільну тишу у домі та на вулиці. А колись, ще у Зп, за вікном був петардний армагедон, що не вщухав до ранку. Навіть не знаю тепер, що гірше.
А ще мені геть не хотілося прибирати, хоча у хаті стояв вже добре настояний двотижневий срач. Та і хрін на нього, хай стоїть. Оце лиш сьогодні поприбирала, в новому році. І нічо, срака не відвалилась, хоча б мала.
З одного боку - хріново, коли так пофіг на традиції. З іншого - я не втомилась, як бєшена білка, щоб потім власноруч викидати плоди своєї праці.
А ви шо-як? Стрічали-святкували? Салати викидали?