За законами воєнного часу або зрада інтересів України
Оголошене перемир'я Президентом Порошенко якось відразу нагадало історію з Хасав'юртівського угодами 95 року між Чечнею і Росією. Схоже, відпрацьовану росіянами схему вирішили провернути і в нашій країні. У момент, коли терористи у Слов'янську, Семенівці, Краматорську в одному кроці від знищення, ми наказуємо своїм військам зупинитися.
А що у відповідь? А у відповідь ми отримуємо вантаж-200 у вигляді підбитого нашого вертольота, який перевозив гуманітарний вантаж і загибель співробітників СБУ,які супроводжували його. Я вже не кажу, про триваюче нападу з боку бойовиків на Нацгвардію і регулярні частини, які стоять без руху в очікуванні подальших вказівок. Що це, як не зрада армії, простих громадян та інтересів нашої держави?
Далі - більше. Посередниками у переговорах з боку Росії беруть участь два цікавих персонажа - Медведчук і Зурабов. З ними зустрічався Порошенко, їх слухають лідери сепаратистів.
Відомо, що Медведчук - кум Путіна, хресний його дочки. Всі останні роки політика росіян по відношенню до нашої країни будувалася виключно на радах цього пройдисвіта. Саме Медведчук радив Кремлю вести справи з Тимошенко, яка накрала в часи «помаранчевої революції». Він же допоміг пробратися до влади Януковичу, і довести країну до ручки. Тепер від нього, нібито, залежить майбутнє України. І сміх і гріх.
Що стосується Зурабова. Про що можна розмовляти з людиною, яка за часів правління Януковича і його банди, непогано себе почувала на офіційних раутах і прийомах, передаючи чергові вказівки з Кремля. Чого можна від нього чекати, якщо з початком Євромайдана посол Росії на Україні втік з країни практично одночасно з Президентом Януковичем.
Лідери повстанців зараз явно задоволені перепочинком. Є час перегрупуватися, підвести ще зброї. Правда не може не радувати, той факт, що у сепаратистів немає шансів на підкріплення. Народ південного сходу нарешті почав розуміти, що це не їхня війна. Росія, схоже, те ж не збирається вводити свої війська й окупувати наші території. Занадто дорогою ціною це може для неї обернутися.
Але є питання і до Порошенка. У сформованій ситуації, не можна бути тільки політиком. Потрібно діяти швидко, чітко і жорстко. Йдеться про долю країни, а не про шоколадні фабрики. А поки ми спостерігаємо тільки, як українські війська несуть серйозні втрати в боях з купкою терористів. І справа не в тому, що наша армія слабка і деморалізована. Цього давно вже немає. Справа в тому, що бойовики заздалегідь дізнаються і час, і місця пересувань військ, їх розташування, а так само всі плани АТО. І дурневі зрозуміло - у системі сидять зрадники. Їх потрібно знайти і судити за законами воєнного часу. А всі ці перемир'я і перепочинки нам не потрібні. Ворога треба тиснути до кінця.
А що у відповідь? А у відповідь ми отримуємо вантаж-200 у вигляді підбитого нашого вертольота, який перевозив гуманітарний вантаж і загибель співробітників СБУ,які супроводжували його. Я вже не кажу, про триваюче нападу з боку бойовиків на Нацгвардію і регулярні частини, які стоять без руху в очікуванні подальших вказівок. Що це, як не зрада армії, простих громадян та інтересів нашої держави?
Далі - більше. Посередниками у переговорах з боку Росії беруть участь два цікавих персонажа - Медведчук і Зурабов. З ними зустрічався Порошенко, їх слухають лідери сепаратистів.
Відомо, що Медведчук - кум Путіна, хресний його дочки. Всі останні роки політика росіян по відношенню до нашої країни будувалася виключно на радах цього пройдисвіта. Саме Медведчук радив Кремлю вести справи з Тимошенко, яка накрала в часи «помаранчевої революції». Він же допоміг пробратися до влади Януковичу, і довести країну до ручки. Тепер від нього, нібито, залежить майбутнє України. І сміх і гріх.
Що стосується Зурабова. Про що можна розмовляти з людиною, яка за часів правління Януковича і його банди, непогано себе почувала на офіційних раутах і прийомах, передаючи чергові вказівки з Кремля. Чого можна від нього чекати, якщо з початком Євромайдана посол Росії на Україні втік з країни практично одночасно з Президентом Януковичем.
Лідери повстанців зараз явно задоволені перепочинком. Є час перегрупуватися, підвести ще зброї. Правда не може не радувати, той факт, що у сепаратистів немає шансів на підкріплення. Народ південного сходу нарешті почав розуміти, що це не їхня війна. Росія, схоже, те ж не збирається вводити свої війська й окупувати наші території. Занадто дорогою ціною це може для неї обернутися.
Але є питання і до Порошенка. У сформованій ситуації, не можна бути тільки політиком. Потрібно діяти швидко, чітко і жорстко. Йдеться про долю країни, а не про шоколадні фабрики. А поки ми спостерігаємо тільки, як українські війська несуть серйозні втрати в боях з купкою терористів. І справа не в тому, що наша армія слабка і деморалізована. Цього давно вже немає. Справа в тому, що бойовики заздалегідь дізнаються і час, і місця пересувань військ, їх розташування, а так само всі плани АТО. І дурневі зрозуміло - у системі сидять зрадники. Їх потрібно знайти і судити за законами воєнного часу. А всі ці перемир'я і перепочинки нам не потрібні. Ворога треба тиснути до кінця.