Досвітній кошмар української армії.
Мережа вирує. Найманці олігарха Коломойського за підтримкою вертольотів роздовбали блок-пост 51-ї бригади української армії в районі селища Благодатне в Донецькій області. Спробуємо розібратися, що в цій історії - міф, а що - правда.
Правда перша - Київ (не знаю, звідки там взялося стільки «розумних» полководців) направив на придушення протестних настроїв у Благодатному сформовану всього два місяці тому з добровольців 51-ї бригаду Збройних сил. Вчорашні робітники, вчителі і, судячи за віком, навіть студенти переодягнені у форму, отримали зброю і були впевнені, що їх направили на боротьбу з російськими диверсантами. Але на в'їзді у селище їх зустріли місцеві жителі і не пропустили далі. Штурмувати і проводити каральну операцію в Благодатному проти мирних жителів командири добровольців відмовилися і організували блок -пости навколо цього населеного пункту, очікуючи подальших вказівок з Києва.
Правда друга - на світанку 22 травня до одного з блок-постів під'їхала колона з автомобілів і автобусів. З транспорту вибігли люди в камуфляжі без відзнак і відкрили шквальний вогонь по добровольцям . Відстрілявшись, невідомі озброєні люди пострибали в свій транспорт і зникли в невідомому напрямку. Одночасно з закінченням бою в небі з'явилися три вертольоти української армії, які випрасували з великокаліберних кулеметів місце перестрілки. Підсумок - 16 вбитих і кілька десятків поранених солдатів бригади та одна, знищена вогнем, інкасаторська машина нападників з написом «Приват- Банку».
Міф перший - причетність до нападу найманців Коломойського на українських добровольців не так очевидна. Згорілий інкасаторський броньовик «Приват- Банку», власником якого є український бізнесмен - доказ так собі. Після відділення Криму і повстання на Південно-східній країні, в закритих відділеннях «Привата» думаю, що була кинута не одна така машина.
Міф другий - командир 51-ї бригади розповів, що нападники були чітко організовані і добре підготовлені. На озброєння у невідомих спеців була автоматична зброя зарубіжного виробництва. Отже, з точки зору українського військового - це не самооборона Донецької республіки і не активісти Правого сектора, яких так само могла послати нова київська влада покарати добровольців, які не виконали наказу. Його висновок - це могли бути тільки найманці Коломойського. Губернатор Дніпропетровської області Ігор Коломойський, звичайно славився своїми жорсткими заявами на адресу лідерів повстання на Південному Сході країни. Але мені насилу віриться, що він без узгодження, а що ще неймовірніше, зі схвалення Києва, міг послати людей для того, щоб вбивати солдатів своєї ж української армії. У влади сьогодні знаходяться, звичайно, дивні люди, але не до такої ж міри.
А тепер питання!
Перше. Вже не перший тиждень українська армія, спецпідрозділу міліції, національна гвардія і ще чорт знає хто веде безуспішну антитерористичну операцію на південному сході країни. Протистоять цьому «силищу» кілька сотень колишніх військових і добровольців з Криму, Росії та самої України. Дуже дивно, чи не так? Більш того, за словами, так званих, міністра оборони самопроголошеної Донецької народної республіки Ігоря Стрельцова у сепаратистів сили закінчуються, а йти в армію ДНР місцеві жителі, м'яко кажучи, не поспішають. Так у чому ж справа? Чому українські воєначальники не завдають остаточного і нищівного удару по сепаратистах?
Друге. Невиставлена бойова охорона на підступах до розстріляного блок-посту в Благодатному є жахлива помилка командирів бригади, але її ще можна зрозуміти. Добровольці ще не встигли осягнути ази військового мистецтва. Але як пояснити участь у розстрілі своїх же солдатів військовими вертольотами української армії. Хто віддавав цей злочинний наказ льотчикам і чи понесе він покарання?
Підсумок - українська армія не просто розвалена, її фактично не існує. І вина в цьому не стільки попередньої влади, скільки нинішньої. Це треба було примудритися всього за кілька місяців втратити частину країни, розв'язати на існуючій території Громадянську війну і залишитися без армії. Тепер російським «зеленим чоловічкам» зовсім не обов'язково виходити зі своїх казарм і йти на захист російського населення на Україні. Такими темпами, тих самих кількох сотень ополченців в Донецьку, Слов'янську і Краматорську цілком вистачить, щоб до кінця літа дійти до Києва, а до зими підпорядкувати собі і західні області країни.
Правда перша - Київ (не знаю, звідки там взялося стільки «розумних» полководців) направив на придушення протестних настроїв у Благодатному сформовану всього два місяці тому з добровольців 51-ї бригаду Збройних сил. Вчорашні робітники, вчителі і, судячи за віком, навіть студенти переодягнені у форму, отримали зброю і були впевнені, що їх направили на боротьбу з російськими диверсантами. Але на в'їзді у селище їх зустріли місцеві жителі і не пропустили далі. Штурмувати і проводити каральну операцію в Благодатному проти мирних жителів командири добровольців відмовилися і організували блок -пости навколо цього населеного пункту, очікуючи подальших вказівок з Києва.
Правда друга - на світанку 22 травня до одного з блок-постів під'їхала колона з автомобілів і автобусів. З транспорту вибігли люди в камуфляжі без відзнак і відкрили шквальний вогонь по добровольцям . Відстрілявшись, невідомі озброєні люди пострибали в свій транспорт і зникли в невідомому напрямку. Одночасно з закінченням бою в небі з'явилися три вертольоти української армії, які випрасували з великокаліберних кулеметів місце перестрілки. Підсумок - 16 вбитих і кілька десятків поранених солдатів бригади та одна, знищена вогнем, інкасаторська машина нападників з написом «Приват- Банку».
Міф перший - причетність до нападу найманців Коломойського на українських добровольців не так очевидна. Згорілий інкасаторський броньовик «Приват- Банку», власником якого є український бізнесмен - доказ так собі. Після відділення Криму і повстання на Південно-східній країні, в закритих відділеннях «Привата» думаю, що була кинута не одна така машина.
Міф другий - командир 51-ї бригади розповів, що нападники були чітко організовані і добре підготовлені. На озброєння у невідомих спеців була автоматична зброя зарубіжного виробництва. Отже, з точки зору українського військового - це не самооборона Донецької республіки і не активісти Правого сектора, яких так само могла послати нова київська влада покарати добровольців, які не виконали наказу. Його висновок - це могли бути тільки найманці Коломойського. Губернатор Дніпропетровської області Ігор Коломойський, звичайно славився своїми жорсткими заявами на адресу лідерів повстання на Південному Сході країни. Але мені насилу віриться, що він без узгодження, а що ще неймовірніше, зі схвалення Києва, міг послати людей для того, щоб вбивати солдатів своєї ж української армії. У влади сьогодні знаходяться, звичайно, дивні люди, але не до такої ж міри.
А тепер питання!
Перше. Вже не перший тиждень українська армія, спецпідрозділу міліції, національна гвардія і ще чорт знає хто веде безуспішну антитерористичну операцію на південному сході країни. Протистоять цьому «силищу» кілька сотень колишніх військових і добровольців з Криму, Росії та самої України. Дуже дивно, чи не так? Більш того, за словами, так званих, міністра оборони самопроголошеної Донецької народної республіки Ігоря Стрельцова у сепаратистів сили закінчуються, а йти в армію ДНР місцеві жителі, м'яко кажучи, не поспішають. Так у чому ж справа? Чому українські воєначальники не завдають остаточного і нищівного удару по сепаратистах?
Друге. Невиставлена бойова охорона на підступах до розстріляного блок-посту в Благодатному є жахлива помилка командирів бригади, але її ще можна зрозуміти. Добровольці ще не встигли осягнути ази військового мистецтва. Але як пояснити участь у розстрілі своїх же солдатів військовими вертольотами української армії. Хто віддавав цей злочинний наказ льотчикам і чи понесе він покарання?
Підсумок - українська армія не просто розвалена, її фактично не існує. І вина в цьому не стільки попередньої влади, скільки нинішньої. Це треба було примудритися всього за кілька місяців втратити частину країни, розв'язати на існуючій території Громадянську війну і залишитися без армії. Тепер російським «зеленим чоловічкам» зовсім не обов'язково виходити зі своїх казарм і йти на захист російського населення на Україні. Такими темпами, тих самих кількох сотень ополченців в Донецьку, Слов'янську і Краматорську цілком вистачить, щоб до кінця літа дійти до Києва, а до зими підпорядкувати собі і західні області країни.